Нарешті, після понад 70 годин гри, пройшовши кампанію, всі додаткові місії та зачистивши всі локації, я готовий і хочу поділитися своїми враженнями про цю гру.
Вважаю, багато хто погодиться, що фільм, який вийшов минулого року, "Дорога Ярости", став одним із найяскравіших і найадреналіновіших за останнє десятиліття. І після його перегляду від гри мені хотілося відчути той самий захват, що й від перегляду кінострічки. Чи впоралася гра з цим завданням? Сказати досить складно, але про все по порядку.
Перше, що хочеться відзначити, що 70-80 відсотків гри — це, прошу вибачення за свій французький, дрочево. Найсправжніше дрочево. Серйозно, більшу частину свого часу ви витратите на те, що будете обстежувати всі повітряні кулі (аналог веж із Far Cry і AC), зачищати ворожі табори і шукати лом (який необхідний для апгрейду машини) у місцях поживи, яких тут просто неймовірна кількість.
Сюжет теж не вражає оригінальністю. Він тут простий і проходиться буквально за 8-10 годин. Причому жодних цікавих сюжетних ходів або якихось цікавих чи різноманітних місій — немає. Був лише один момент, який подарував хоч якусь емоцію, але не більше. Ну і ще гонка в Газтауні була класною.
Всі боси, які трапляються протягом усієї гри, схожі як дві краплі води: жодних особливих прикмет, особливої тактики та індивідуального підходу до кожного з них тут немає. Навіть фінальний бос вбивається тими ж бездарними способами.
Запам'ятовуваних персонажів тут можна перерахувати на пальцях однієї руки, і єдині образи, над якими дійсно працювали, це Макс (вовк-одинак, егоїстичний, на всю голову тронутий тип, якого переслідують привиди минулого, від яких він так старається втекти), і Жестянщик (вірний супутник Макса, механік "Шедевра", який придумав і живе за своєю "авторелігією"). Була ще, звісно, дівчина Надія та її дочка Слава, персонажі досить милі, які відразу мені запали в душу, але їх у грі дуже мало. Ось і все. Решта персонажів абсолютно картонні і незапам'ятовувані.
Трохи про ігровий процес. Бойова система тут начисто слизана з Бетмена, але з деякими примочками, типу ефектного добивання холодною або вогнепальною зброєю.
Основний заміс тут криється в тачках! Ви збираєте свого воїна дороги, збираючи лом і перебуваючи в пошуках потрібних запчастин, і влаштовуєте безчинства на ворожій території, знищуючи конвої або змагаючись на гоночній трасі.
Вибухи тут досить соковиті і знищувати противників на шаленій швидкості пострілом з вибух-гарпуна або підсмажуючи їх із вогнемета на машині — одне задоволення. З часом на машину також можна буде встановити шипи на кузов, щоб насадити на них тіла противників, що стрибають на машину, а також встановити дробилку на колеса і таран, що дозволяє розбирати автомобілі на шматки металу. Під саундтрек Junkie XL із фільму так взагалі грається чудово.
Ось у чому грі не відмовиш, так це в атмосфері. Хоча центральною локацією і є Пустка, але тим не менш вона виглядає досить симпатично, і цікаві, красиві і навіть моторошні місця (наприклад, лігво стерв'ятників) трапляються часто.
По дорозі можна буде збирати реліквії минулого, які розкажуть, як важко було людям, коли стався катаклізм. У грі також присутній і побічний ефект катаклізму, а саме буря, яка теж виглядає непогано, але від якої треба ховатися, бо вона становить небезпеку для мешканців Пустки на відкритих просторах.
Незважаючи на перераховані мінуси, я своє задоволення від гри все ж отримав.
Так, здебільшого займаєшся рутиною, постійно збираючи лом і зачищаючи табори, але Пустку все ж таки було цікаво вивчати. І покатушки на авто тут зроблені непогано.
Не можу рекомендувати всім, бо в процесі гра перетворюється на симулятор пилососа: ти просто катаєшся з локації в локацію, рідко звертаючи увагу на сюжет, і зачищаєш місцевість, обшукуючи кожен куток.
Але якщо хочете відчути атмосферу Пустки, або з вітерцем поганяти на своєму "Перехоплювачі", знищуючи все і всіх на своєму шляху, або просто пограти за улюбленого персонажа, то краще беріть зі знижкою ;)