Мій перший madden. І як відомо найперший — особливий. О, так, не те слово. І у цій грі особливо все. Починаючи від "чудового" двигуна ignite. Завдяки цьому двигуну після кожного розіграшу я постійно спостерігав цирк, а не футбол: гравці застряли один в одному, кінцівки футболістів своїм життям і крутилися як божевільні, кожен далекий пас закінчувався перехопленням тому, що завдяки движку, гравець захисту, навіть не найвищий, нічого підстрибував на якусь неймовірну висоту і приймав м'яч, а сам м'яч після пасу міг легко застрягти між гравцями. Також у грі абсолютно немає різниці між гравцями. Величезний масивний тайт-енд грає також як і юркій швидкісний приймаючий, елітні квотери, типу Меннінга або Роджерса, нічим не відрізняються від якихось новачків, навіть якщо грати на найвищому рівні складності. Абсолютно всі гравці відчуваються ватяними, незграбними бовдурами без якоїсь ваги.
Franchise mode просто ніякої: керування командою, тренування, самі ігри в сезоні, драфт та все. Але відразу ж в обличчя тицяють режим з паками - ultimate team. Те, що дійсно важливо для її. Але в грі є і плюси: пісня від twenty one pilots (бо весь решта саундтреку — реп), а також після madden nfl 16 виникає бажання дізнатися якими були ті старі ігри часів ps2 бо нові просто жахливі. Damn son це дуже погана гра.