Mafia 2
Mafia 2 — продолжение легендарного экшена с видом от третьего лица и открытым миром, действие которого разворачивается в 1943—1951 годах в вымышленном американском... Детальніше
Проходив давно, купив недавно =)
Одна з перших ігор, яку хочеться купити та мати у своїй колекції стиму, звичайно, якщо шейкелі дозволяють.
Неймовірна атмосфера, яка огортає з перших секунд початкового розділу, сніг, дівчата, крики п'яних друзів під вікном, все занурює тебе в щось таке, неосяжне, що заходить прямо в глибини твого серця.
Геймплей різноманітний, хоча взагалі-то й незрозуміло що робити після сюжету і длс. Багато хто згадує, що гра на пристойну частину обрізана - це правда, інтуїтивно помітні моменти трапляться вам на очі ще з перших розділів.
Варто нагадати, що я суджу гру якою вона стала, а не якою могла б бути.
Графіка, дуже суб'єктивний атрибут гри, там вже на ваш розсуд, робити знижку на вік, як багато хто, я не хочу. Думаю, це один із тих пунктів, де можна утриматися від своєї оцінки.
Сюжет, трохи нагадав мені атмосферу серіалу "Клан Сопрано", при проходженні виникає почуття, що ти живеш поряд з Віто, тобі дають поглянути на його життя, ставлення до друзів, родини. Хочу що б ви запам'ятали, він вартий проходження та усвідомлення — а не опису.
Управління з геймпада сподобалося, з миші не дуже, але цей суб'єктивний заснований тільки на моїй прив'язаності до геймпаду, там вже на вашу думку.
Музика, Let It Snow! Let It Snow! Let It Snow!, якщо після цієї гри ви не закохаєтеся в музику 40-50х, нам з вами більше нема про що більше говорити. Насолоджуйтесь:
1. Screamin' Jay Hawkins - I Put a Spell on You
2. The Chantels - Maybe
3. Jack Wilson - Rags to riches
4. Richard Penniman - Lucille
Локалізація, навіть не знаю що сказати, приголомшлива.
Одна з ігор, яка буде з вами протягом усього життя. Приємної гри!
Проходил давно, купил недавно=)
Одна из первых игр, которую хочется купить и иметь в своей коллекции стима, конечно, если шейкели позволяют.
Невероятная атмосфера, которая окутывает с первых же секунд начальной главы, снег, девушки, крики пьяных друзей под окном, все погружает тебя в что-то такое, необъятное, заходящее прямо в глубины твоего сердца.
Геймплей разнообразен, хотя вообщем-то и не понятно что там делать после сюжета и длс. Многие упоминают, что игра на приличную часть обрезана — это правда, интуитивно заметные моменты попадутся вам на глаза еще с первых глав.
Стоит напомнить, что я сужу игру какой она стала, а не какой могла бы быть.
Графика, весьма субъективный атрибут игры, там уже на ваше усмотрение, делать скидку на возраст, как многие, я не хочу. Думаю, это один из тех пунктов, где можно воздержатся от своей оценки.
Сюжет, немного напомнил мне атмосферу сериала "Клан Сопрано", при прохождение возникает чувство, что ты живешь рядом с Вито, тебе дают взглянуть на его жизнь, отношение к друзьям, семье. Хочу что бы вы запомнили, он стоит прохождения и осознания — а не описания.
Управление с геймпада понравилось, с мыши не очень, но этот субъективный основаный только на моей привязаности к геймпаду, там уже на ваше усмотрение.
Музыка, Let It Snow! Let It Snow! Let It Snow!, если после этой игры вы не влюбитесь в музыку 40-50х, нам с вами больше не о чем больше говорить. Наслаждайтесь:
1. Screamin' Jay Hawkins — I Put a Spell on You
2. The Chantels — Maybe
3. Jack Wilson — Rags to riches
4. Richard Penniman — Lucille
Локализация, даже не знаю что сказать, потрясающая что ли.
Одна из тех игр, которая будет с вами на протяжении всей жизни. Приятной игры!