У такому ж далекому, як і середньовіччя, 2006 року вийшла одна з найвидатніших стратегій сучасності і, що ховати, одна з моїх найулюбленіших ігор цього жанру Medieval 2: Total War. Купивши за скажені тоді гроші ліцензійну копію гри, я й не підозрював, який скарб отримав.
Перше, на що відразу звернув увагу, це шикарне озвучення — хочеться вклонитися в ноги тому, хто запросив заслуженого артиста РФ Ігоря Ясуловича на озвучення в 1C-СофтКлабі: так ідеально підібрати голос, треба постаратися. Друге, це, звичайно, графіка. У той час не кожен шутер міг би похвалитися такою деталізацією — щільні ряди загонів солдатів, що блищали під сонцем, що блищали чудовими обладунками, грохоючі бомбарди, рій смертоносних стріл, випущений захисниками обложеної цитаделі — все виглядало настільки жваво, що відірватися просто. До того ж, дуже хороша оптимізація могла дозволити насолодитися грою власникам не найпотужнішої "начинки". Оскільки знайомства із серією Total War у мене не було, вникати в усі особливості гри довелося досить довго — у цьому велику допомогу надавав Радник, якого можна легко налаштувати за рівнем своєї майстерності. Але після того, як усі нюанси гри були вивчені, геймплей доставляв таке відчуття ейфорії, що можна було справді відчути себе Володарем світу: хотілося грати знову і знову, за кожну з фракцій, яких, до речі, більше десятка.
Гаряче рекомендую Medieval 2: Total War всім любителям історичних стратегій.