Metal Gear Rising: Revengeance
Metal Gear Rising: Revengeance — динамичный экшен-слэшер с видом от третьего лица во вселенной Metal Gear. Игра расскажет о событиях, проходящих через четыре года... Детальніше
Насамперед хочу відразу застерегти: забудьте, що це Метал Гір. Не тому що вона як частина всесвіту погана, а тому, що від цієї назви завжди пробігають Кодзима-мурашки і хочеться чекати чогось дахового. Гра вам цього не дасть. Більше того, ті елементи МГ, які вона успадкувала, навіть не порівняти з тими, що ми мали в МГС.
Тут слабші діалоги, які більше побудовані на кількості, ніж на якості (але це лише за мірками МГС), самі метал гіри сприймаються куди простіше, історія, політика, "людське посилання", всі ці елементи не того рівня, що нам давав Кодзіма. Але воно й не потрібне. Відчуття від цієї гри можна порівняти зі старою пошарпаною машиною. Начебто й марка та, але вже не та, та й модель дивна, але як даси газами, вона так рве, що навіть подумати не встигнеш чому ти зараз усміхаєшся.
Це стовідсотковий екшен. Дикий темп, пафосні ролики, хардкорна музика, розчленування (нехай і роботів), пафосні діалоги брутали в серці, ось що таке це гра. Не всі це відчувають спочатку, але справжнє обличчя гра показує у битвах із босами. Коли грає дахісна музика, б'єшся з дійсно небезпечним противником як на раавних, все швидко, з'являється пафосний удар, крута анімація серії прийомів, грає круте гітарне соло і під самий пік врубається вокал... це неймовірно. Так, звичайні бої можуть приесться через перевагу Рейдена над противниками, але одного разу відчув цей драйв від битви з босом, хочеться ще.
І при цьому ми маємо непоганий сюжет, нормальних персонажів, хороший світ... загалом якщо забути, що це Метал Гір, то загалом перед нами навіть дуже непоганий файтинг. Без глибоких систем і бажання часто міняти зброю, але зі своїми невимовними моментами.
П.С. саунд я вже протягом року не стираю з плеєра. Не знаю як, але Платинуми створили просто чудовий ост, що змушує мене шкодувати, що я ніколи не почую подібне в живу =
Прежде всего хочу сразу предостеречь: забудьте что это Метал Гир. Не потому что она как часть вселенной плоха(отнюдь), а потому, что от этого названия всегда пробегают Кодзима-мурашки и хочется ожидать чего то крышесносного. Игра вам этого не даст. Более того, те элементы МГ которые она унаследовала даже не сравнимы с теми, что мы имели в МГС.
Здесь слабее диалоги, которые больше построены на количестве ,нежели на качестве(но это лишь по меркам МГС), сами метал гиры воспринимаются куда проще, история, политика, "человеческий посыл", все эти элементы не того уровня, что нам давал Кодзима. Но оно и не надо. Ощущение от этой игры можно сравнить со старой потрёпанной машиной. Вроде и марка та, но уже не та, да и модель странная, но как дашь по газам, она так рванёт, что даже подумать не успеешь почему ты сейчас улыбаешься.
Это стопроцентный экшен. Дикий темп, пафосные ролики, хардкорная музыка, расчленёнка (пускай и роботов), пафосные диалоги брутал в сердце, вот что такое это игра. Не все это прочуствуют сначала, но истинное лицо игра показывает в битвах с боссами. Когда играет крышесносная музыка, бьёшься с действительно опасным противником как на раавных, всё быстро, появляется пафосный удар, крутая анимация серии приёмов, играет крутое гитарное соло и под самый пик врубается вокал... это непередоваемо. Да, обычные бои могут приестся из-за превосходства Рейдена над противниками, но единожды прочуствовав этот драйв от битвы с боссом, хочется ещё.
И при этом мы имеем неплохой сюжет, нормальных персонажей, хороший мир... в общем если забыть что это Метал Гир, то в целом перед нами даже очень неплохой файтинг. Без глубоких систем и желания часто менять оружие, но со своими непередоваемыми моментами.
П.с. саунд я уже на протяжении года не стираю с плеера. Не знаю как, но Платинумы создали просто великолепный ост, заставляющий меня жалеть, что я никогда не услышу подобное в живую =