Metal Gear Rising: Revengeance

Найкращий спін-офф у всій індустрії. Найкращий саундтрек. Наномашини. Втім, рекомендую!

Класна гра, сюжет так і тисне на політичні проблеми, динамічний геймплей мені подобається. Музика це про рай для вух під час битв із босами.

Гра дуже класна, не дуже складна та епічна. Дуже класні пісні. Ще ця гра сподобається любителям роботів та хутра. Всім раджу

MGR:R взагалі не виглядає як щось прогресивне. Графіка нк момент виходу застаріла, бойовка проста і не вимагає обов'язкового заучування комбо і сама гра насправді здається дуже короткою на другому проходженні, і третьому і четвертому... І на п'ятому... Коротше гра насправді мене капець затягнула, що зрозуміло, бо судячи з деяких фактів гра розраховувалася не на одне, не на два, не три, а на як мінімум 6 проходжень, бо приблизно стільки разів вам треба пройти гру щоб зібрати всі предмети і накопичити на все спорядження (хоча я ніби де чув що гру взагалі мінімум 11 разів пройти треба).

Ухх, гарна гра, пройшовши яку я жодного разу не пошкодував, а був тільки радий цьому. А скільки часу я витрачав на проходження, стільки пихкав над Блейд Вульфом, Мусоном та Сенатором. На душі приємно стало, побачивши згадки про Снейка в грі)

Подобається робота з музикою, вона зроблена дуже добре, діалоги ж звичайно гарні, але все ж до MGS все одно не дотягує. Пройшовши гру на легкій складності, гра затягуватиме тебе і змусить пройти гру ще раз, але вже на більш складному рівні, так само відбувається з кожним проходженням. З кожним новим проходженням гра надає гравцеві нові можливості під час проходження. Скільки б не проходив гру, все одно вважатиму її прекрасною... Nanomachines, Son!

Насамперед хочу відразу застерегти: забудьте, що це Метал Гір. Не тому що вона як частина всесвіту погана, а тому, що від цієї назви завжди пробігають Кодзима-мурашки і хочеться чекати чогось дахового. Гра вам цього не дасть. Більше того, ті елементи МГ, які вона успадкувала, навіть не порівняти з тими, що ми мали в МГС.

Тут слабші діалоги, які більше побудовані на кількості, ніж на якості (але це лише за мірками МГС), самі метал гіри сприймаються куди простіше, історія, політика, "людське посилання", всі ці елементи не того рівня, що нам давав Кодзіма. Але воно й не потрібне. Відчуття від цієї гри можна порівняти зі старою пошарпаною машиною. Начебто й марка та, але вже не та, та й модель дивна, але як даси газами, вона так рве, що навіть подумати не встигнеш чому ти зараз усміхаєшся.