Отже. Нині буде відгук. Воістину відгук. Що ж я можу сказати щодо Метро: Вихід? Не можу підібрати слів... не можу. Це чудово. Це справжній шедевр. Це щось неймовірне. Я навіть не знаю що в цій грі мене найсильніше зачепило. Я як у неї зайшов – так і пройшов на одному подиху. При цьому не поспішав нікуди, намагаючись максимально поринути в атмосферу. І це того варте. Протягом усієї гри мене не відпускало почуття, що я не просто граю. І я не просто один. Ні. Взаємодія з Анною передано на найвищому рівні. У мене мурашки по шкірі буквально бігали щоразу, коли Ганна з'являлася на екрані. Так чуттєво передати таку незвичайну історію кохання у лихоліття. Переживання, емоції, які захоплюють дух... все це я відчув на собі. Чесно кажучи, я знав і вірив, що гра справить на мене неймовірне враження, але я й припустити не міг, що це буде настільки масштабно. Я отримав хорошу кінцівку, нікого з команди не втратив, але це все одно не змогло стримати моїх сліз. Кожен розділ у грі ми ніби живемо на собі. І чим ближче до кінця, тим важче. Я рекомендую цю гру всім. Я можу писати про цю гру ще дуже багато, але, як на мене, все рівно, не зможу передати всього того, що я відчув, коли в неї грав. У ній можна випробувати, можливо, всі можливі емоції: і страх, і радість, і сум, і смуток, і захоплення, і шок... і любов. Мабуть, я з упевненістю можу сказати, що ця гра є однією з моїх улюблених ігор, а таких не дуже багато. Але як я й написав: Метро: Вихід - найкраще, у що я грав останнім часом. 11 із 10