Володар Перстнів. Цей світ я ніколи не забуду. Багаторазово переглядав фільми, читав Хобіта, пограв майже у всі ігри цієї серії. І ось у листопаді 2013 року світ отримав Middle-earth: Shadow of Mordor. Особисто я просто ссався окропом. Минули ігри досить старі та знайомі, а тут щось нове, щось цікаве і водночас перетинається із сюжетом оригінальних фільмів. Але після кількох годин проведених у грі, «ВАУ-ефект» пройшов і назовні виповз Голум. Жартівка. Виповзли вади. І про це я напишу нижче.
Сюжетик. Спойлер тут не буде. Сміливо читайте. Він крутий, цікавий, захоплюючий, а його подача просто чудова. Нам розповідають про нелегку долю Таліона – командира гарнізону на кордоні Мордора. Живе і радіє з дружиною та сином, як раптом гарнізон атакують уруки (так би мовити новий вид орків) на чолі з Чорними Полководцями армії Саурона. А потім - гине аналогічно Келебрімбору (ельф-коваль, творець Кільця Всевладдя), що пов'язує їхні душі. І ось спрага помсти, що об'єднала їх, повертає їх у світ живих. По ходу гри вам потрібно буде битися з командирами армії уруків, пробиваючись до вбивць сім'ї і при цьому відновлювати пам'ять Келебрімбор, т.к. той будучи вбитим, блукав 3000 років у вигляді духу і не пам'ятає нічого зі свого життя.
Графіка. Ну тут суперечок не повинно бути. Все виглядає більш ніж добре. Темні тони Мордора і дуже атмосферне малювання місцевості створюють враження особистої присутності. У небі літають кажани-переростки, по землі повзають павуки та щури. Все дуже круто. А для власників особливо потужних PC є текстури високого дозволу, щоб розглянути кожну зморшку на обличчях обезголовлених уруків.
Бойова система тут вище всяких похвал. Дуже схожа на бойовку останніх ігор про Бетмена, але тут вона розкривається краще і мені все-таки до душі кров, ніж «несмертельні» удари Бетса. Велика кількість жорстоких домагань припадуть до смаку всім кровожерливим геймерам. Таке мало де можна побачити. Анімації виконані чудово. Немає такого, щоб Таліон розсікав мечем повітря, а за 5 метрів від нього відлітала чиясь голова. Можна проходити гру як у стелс-режимі, так і йти в лобову атаку, але готуйтеся до битви з 20-40 уруками, адже вони кличуть на допомогу.
Геймплей розбавлений однією дуже цікавою штукою. І ім'я їй — «Немеза». Це система, що дає полководцям свої унікальні риси. Так-так, тепер у кожного ворога будуть свої переваги, голос, характер, сильні та слабкі сторони. Хтось боїться тварин, хтось надихає почет, роблячи його сильнішим, хтось несприйнятливий до обстрілу тощо. Тож тактика боротьби з ними теж буде різною. А при зустрічі з цими «главарями» ви побачите та почуєте як урук загрожуватиме вам смертю в 1-2 хвилинних діалогах. Дуже хороша фішка гри.
Музика хороша. Вона ненав'язлива і вписується у загальну картину того, що відбувається. Кожен звук неповторний і занурює у гру більше та більше.
Мінус лише один – набридає постійно вирізати уруків. Варто відійти від зачищеного місця на кілька десятків метрів, як з'являться нові вороги. Так що рекомендую грати не надто багато, щоб розтягнути задоволення. І так, рано чи пізно ви побачите всі анімації добивань, і інтерес до них згасатиме. Але це дрібниця.
Граю дуже задоволений і з нетерпінням чекаю серпня, щоб побачити продовження історії Таліона та Келебрімбору!
Властелин Колец. Этот мир я не забуду никогда. Многократно пересматривал фильмы, читал Хоббита, поиграл почти во все игры из этой серии. И вот, в ноябре 2013 года мир получил Middle-earth: Shadow of Mordor. Лично я просто ссался кипятком. Прошлые игры достаточно стары и знакомы, а тут что-то новое, что-то интересное и в тоже время пересекается с сюжетом оригинальных фильмов. Но после пары часов проведенных в игре, «ВАУ-эффект» прошел и наружу выполз Голум. Шутейка. Выползли недостатки. И об этом я напишу ниже.
Сюжетик. Спойлеров тут не будет. Смело читайте. Он крутой, интересный, захватывающий, а его подача просто прекрасна. Нам повествуют о нелегкой судьбе Талиона – командира гарнизона на границе Мордора. Живет и радуется с женой и сыном, как вдруг гарнизон атакуют уруки (так сказать новый вид орков) во главе с Черными Полководцами армии Саурона. А после — погибает аналогично Келебримбору (эльф-кузнец, создатель Кольца Всевластия), что связывает их души. И вот, объединившая их жажда мести возвращает их в мир живых. По ходу игры вам нужно будет биться с командирами армии уруков, пробиваясь к убийцам семьи и при этом восстанавливать память Келебримбору, т.к. тот будучи убитым, скитался 3000 лет в виде духа и не помнит ничего из своей жизни.
Графика. Ну тут споров быть не должно. Все выглядит более чем отлично. Темные тона Мордора и очень атмосферная рисовка местности создают впечатления личного присутствия. В небе летают летучие мыши-переростки, по земле ползают пауки и крысы. Все очень круто. А для владельцев особо мощных PC есть текстуры высокого разрешения, что бы разглядеть каждую морщинку на лицах обезглавленных уруков.
Боевая система тут выше всяких похвал. Очень похожа на боевку последних игр о Бэтмене, но тут она раскрывается лучше и мне все-таки по душе кровь, нежели «несмертельные» удары Бэтса. Большое количество жестоких добиваний придутся по вкусу всем кровожадным геймерам. Такое мало где можно увидеть. Анимации выполнены отлично. Нет такого, что бы Талион рассекал мечом воздух, а в 5 метрах от него отлетала чья-то голова. Можно проходить игру как в стелс-режиме, так и идти в лобовую атаку, но готовьтесь к битве с 20-40 уруками, ведь они зовут на помощь.
Геймплей разбавлен одной очень интересной штукой. И имя ей — «Немезис». Это система, дающая полководцам свои уникальные черты. Да-да, теперь у каждого врага будут свои предпочтения, голос, характер, сильные и слабые стороны. Кто-то боится животных, кто-то воодушевляет свиту, делая ее сильнее, кто-то невосприимчив к обстрелу и т.д. Так что тактика борьбы с ними тоже будет разной. А при встрече с этими «главарями» вы увидите и услышите как урук будет грозить вам смертью в 1-2 минутных диалогах. Очень и очень хорошая фишка игры.
Музыка хороша. Она ненавязчива и вписывается в общую картину происходящего. Каждый звук неповторим и погружает в игру больше и больше.
Минус только один – надоедает постоянно вырезать уруков. Стоит отойти от зачищенного места на пару десятков метров, как появятся новые враги. Так что рекомендую играть не слишком много, что бы растянуть удовольствие. И да, рано или поздно вы увидите все анимации добиваний, и интерес к ним будет угасать. Но это мелочь.
Игрой очень доволен и с нетерпением жду августа, чтобы увидеть продолжение истории Талиона и Келебримбора!