Володар Перстнів. Цей світ я ніколи не забуду. Багаторазово переглядав фільми, читав Хобіта, пограв майже у всі ігри цієї серії. І ось у листопаді 2013 року світ отримав Middle-earth: Shadow of Mordor. Особисто я просто ссався окропом. Минули ігри досить старі та знайомі, а тут щось нове, щось цікаве і водночас перетинається із сюжетом оригінальних фільмів. Але після кількох годин проведених у грі, «ВАУ-ефект» пройшов і назовні виповз Голум. Жартівка. Виповзли вади. І про це я напишу нижче.
Сюжетик. Спойлер тут не буде. Сміливо читайте. Він крутий, цікавий, захоплюючий, а його подача просто чудова. Нам розповідають про нелегку долю Таліона – командира гарнізону на кордоні Мордора. Живе і радіє з дружиною та сином, як раптом гарнізон атакують уруки (так би мовити новий вид орків) на чолі з Чорними Полководцями армії Саурона. А потім - гине аналогічно Келебрімбору (ельф-коваль, творець Кільця Всевладдя), що пов'язує їхні душі. І ось спрага помсти, що об'єднала їх, повертає їх у світ живих. По ходу гри вам потрібно буде битися з командирами армії уруків, пробиваючись до вбивць сім'ї і при цьому відновлювати пам'ять Келебрімбор, т.к. той будучи вбитим, блукав 3000 років у вигляді духу і не пам'ятає нічого зі свого життя.
Графіка. Ну тут суперечок не повинно бути. Все виглядає більш ніж добре. Темні тони Мордора і дуже атмосферне малювання місцевості створюють враження особистої присутності. У небі літають кажани-переростки, по землі повзають павуки та щури. Все дуже круто. А для власників особливо потужних PC є текстури високого дозволу, щоб розглянути кожну зморшку на обличчях обезголовлених уруків.
Бойова система тут вище всяких похвал. Дуже схожа на бойовку останніх ігор про Бетмена, але тут вона розкривається краще і мені все-таки до душі кров, ніж «несмертельні» удари Бетса. Велика кількість жорстоких домагань припадуть до смаку всім кровожерливим геймерам. Таке мало де можна побачити. Анімації виконані чудово. Немає такого, щоб Таліон розсікав мечем повітря, а за 5 метрів від нього відлітала чиясь голова. Можна проходити гру як у стелс-режимі, так і йти в лобову атаку, але готуйтеся до битви з 20-40 уруками, адже вони кличуть на допомогу.
Геймплей розбавлений однією дуже цікавою штукою. І ім'я їй — «Немеза». Це система, що дає полководцям свої унікальні риси. Так-так, тепер у кожного ворога будуть свої переваги, голос, характер, сильні та слабкі сторони. Хтось боїться тварин, хтось надихає почет, роблячи його сильнішим, хтось несприйнятливий до обстрілу тощо. Тож тактика боротьби з ними теж буде різною. А при зустрічі з цими «главарями» ви побачите та почуєте як урук загрожуватиме вам смертю в 1-2 хвилинних діалогах. Дуже хороша фішка гри.
Музика хороша. Вона ненав'язлива і вписується у загальну картину того, що відбувається. Кожен звук неповторний і занурює у гру більше та більше.
Мінус лише один – набридає постійно вирізати уруків. Варто відійти від зачищеного місця на кілька десятків метрів, як з'являться нові вороги. Так що рекомендую грати не надто багато, щоб розтягнути задоволення. І так, рано чи пізно ви побачите всі анімації добивань, і інтерес до них згасатиме. Але це дрібниця.
Граю дуже задоволений і з нетерпінням чекаю серпня, щоб побачити продовження історії Таліона та Келебрімбору!