Гра одразу підкупила своєю концепцією та історією — нам, граючи за примари, треба буде розслідувати власне вбивство. Саме тому геймплейно M:SS стала новим досвідом, навіть не дивлячись на легкість квестів, а також на те, що весь процес зводиться загалом до дослідження ігрового світу. Загадки прості, а розжовування деяких моментів набридає. Але завдяки малій частині хорору та гарному сюжету з лише частково передбачуваним фіналом атмосфера стає шикарною. Додаємо до цього страшенно привабливого героя.
«Майже ідилію», що виходить, змащують невдала російська озвучка, поганочитаний шрифт (принаймні, в російськомовній версії), а також деякі технічні нюанси на кшталт відсутності осередків для збереження і перегравання голів (нехай вони і збудовані не зовсім звично).
У результаті отримуємо дуже хорошу та цікаву, не таку тривалу, але від того не гіршу, гру, яка може сподобатися навіть комусь із домашніх.