Need for Speed: The Run
Need for Speed: The Run — это аркада с видом от первого лица с элементами гонок от мастеров из студий Electronic Arts Black Box и EA Black Box. Издателем игры... Детальніше
PS3-версія
The Run приваблювала своєю ідеєю - промчати на крутих автомобілях через США. Не дивно, що ця сама ідея стала основою для повнометражного фільму за мотивами NFS через три роки. Однак, як виявилося, це лише «розвинена» версія «блэк-листа». Чому «розвинена»? Та тому що кількість водіїв, які хоч віддалено тягнуть на окремих персонажів, не сягає й десяти, що вже менше, ніж у «блек-листі». Сюжет підходить дійству — нецікава зав'язка, повна байдужість до того, що відбувається на екрані (головний герой — не персонаж, а просто муляж за кермом авто в буквальному та переносному сенсах), банальна кінцівка.
Тоді, можливо, було страшенно захоплююче їздити і отримувати насолоду від процесу? Аж ніяк! Геймплейно гра дуже слабка, тюнінгу тут немає, поліцейські седани чомусь обганяють суперкари (та й поїзди метро розвивають тут більше 200 км/год!), ДТП нерідко трапляється навіть при невеликому торканні… з гри бойовик, зайві QTE, огидна реалізація систем зміни автомобілів та нарахування очок…
Окремо про ігровий світ. Незважаючи на спробу зробити його різноманітним, він вийшов дуже нудним. Нерідко трапляється, що проїжджаючи новий етап, виникає відчуття, що ти проходив подібний поворот або відрізок трохи раніше. Момент наприкінці гри, коли в напрузі проходиш фінішний відрізок, втікаючи від копів, а наступного заїзду — повторно його ж на початку перегонів, вже так не дивує, але виглядає все одно безглуздо.
Саундтрек до будь-якої NFS завжди був схожий на вид мистецтва. У цій частині не запам'яталася ЖОДНА пісня. Та й взагалі, якби музики не було зовсім, уваги навряд чи хтось звернув би.
Гра максимум на одне проходження, яке й так не викличе жодних позитивних вражень.
PS3-версия
The Run завлекала своей идеей — промчать на крутых автомобилях через США. Неудивительно, что эта же идея стала основой для полнометражного фильма по мотивам NFS спустя три года. Однако, как оказалось, это всего лишь «развитая» версия «блэк-листа». Почему «развитая»? Да потому что количество водителей, которые хоть отдалённо тянут на отдельных персонажей, не достигает и десяти, что уже меньше, чем в «блэк-листе». Сюжет под стать действу — неинтересная завязка, полное равнодушие к происходящему на экране (главный герой — не персонаж, а просто муляж за рулём авто в буквальном и переносном смыслах), банальная концовка.
Тогда, возможно, было чертовски увлекательно ездить и получать наслаждение от процесса? Отнюдь! Геймплейно игра очень слаба, тюнинга здесь нет, полицейские седаны почему-то обгоняют суперкары (да и поезда метро развивают здесь больше 200 км/ч!), ДТП нередко случается даже при небольшом касании… Этот список можно продолжать: отсутствие баланса, провальные попытки сделать из игры боевик, лишние QTE, отвратительная реализация систем смены автомобилей и начисления очков…
Отдельно об игровом мире. Не смотря на попытку сделать его разнообразным, он получился очень скучным. Нередко случается, что проезжая новый этап возникает ощущение, что ты проходил подобный поворот или отрезок чуть ранее. Момент в конце игры, когда в напряжении проходишь финишный отрезок, удирая от копов, а в следующем заезде — повторно его же в начале гонки, уже так не удивляет, но выглядит всё равно глупо.
Саундтрек к любой NFS всегда был сродни виду искусству. В этой части не запомнилась НИ ОДНА песня. Да и вообще, если бы музыки не было вовсе, внимания вряд ли бы кто обратил.
Игра максимум на одно прохождение, которое и так не вызовет никаких позитивных впечатлений.