З Need For Speed Underground я познайомився ще 2004 року. Коли я вперше її запустив, у мене в голові надовго осів один рядок: „E RON DON DON”. Загалом, після n-ого переслуховування Lil Jihn - Get Low, нарешті зважився створити профіль. Ну ось, настав момент, перша гонка... непомітно пролетіла вже година, а я все не можу відірватися. Грав я вдень і вночі, якщо стикався з непрохідною трасою, то збирав усіх друзів та спільними зусиллями, ми таки дісталися останньої гонки. Скільки ж часу і нервів я витратив на неї, скільки перепробував машин — це був АТ! Але все-таки потрібний автомобіль був знайдений, це був Peugeot 206. І ось, гонка пройдена, емоції через край і в голові всього одна думка: "Хочу ще!". На сьогодні, я пройшов NFS Underground не менше 15 разів, а саундтрек слухаю все з тим же задоволенням. І дати тлумачне пояснення, чим мене приваблює ця гра, я не можу. Графіка - вже давно застаріла, управління - звичайна аркадна гонка. Але ці неонові вогні, це відображення світла вуличних вивісок від автомобіля і знову ж таки, цей саундтрек.. неймовірно! У цю гру, я готовий грати знову і знову!