Nioh: Complete Edition
Nioh: Complete Edition — полное издание приключенческого экшен-слэшера с видом от третьего лица, которое включает базовую игру и все выпущенные дополнения... Детальніше
NIOH.....гачи-мучі світу дарк соулсів.
Якщо ви мазохіст, у вас вроджений нескінченний запас нервів і життєвої енергії, а пограти в дарк соулс, секиро і блаборн для вас приємне проведення часу, то ласкаво просимо.
Тут все за заповітами соулсів: вороги ашоти-ваншоти, скрині обманки, збирання душ, перекати і перекати.
Причому прокачатися в танка і терпіти урон у вас не вийде, завжди знайдеться моб, який вас попустить.
Боси тут не такі складні, не всі.....є слабачки, а є геморойні шишаки, які будуть з радістю слухати ваші посмертні мати і удари кулаком по столу.
Сюжет тут начебто хороший, по подачі і по іншому, але в нього я перестав вникати після другого боса, з якого я кричав і страждав, потім нахер сюжет, просто з принципу вирішив пройти її до кінця....і зміг, правда якою ціною....я захотів плакати після останнього боса, як рік і морти після "20-хвилинної пригоди"
Гра на диво одночасно проста і охерітельно тяжка. Пройшов її з одним типом зброї і з перекатами (блоком принципово не користувався, так як пальцю було лінь тягнутися до кнопки, та й незручно)
Графіка рівня 2010, геймдизайн рівнів просто огидний, анімації бувають настільки криві, що здається гра тебе тролить (коли намагаєшся добити лежачого противника, а герой мажеться, коли твій меч не потрапляє через те, що зустрів перешкоду, а противник тебе б'є крізь шматок стіни)
І коли я, нарешті, знайду гру, в якій противники могли б бити один одного в невдалому замаху на мене?!
Досвіду в рогаликах у мене немає, крім як в surge, так що порівняти не можу. Але одне я сказати можу, задоволення я не отримав, реальний світ втратив фарби, рівень депресняка вимагає коньяку.
NIOH.....гачи-мучи мира дарк соулсов.
Если вы мазохист, у вас врожденный бесконечный запас нервов и жизненной энергии, а поиграть в дарк соулс, секиро и блаборн для вас приятное время препровождения, то добро пожаловать.
Тут всё по заветам соулсов: враги ашоты-ваншоты, сундуки обманки, собирание душ, перекаты и перекаты.
При чем прокачаться в танка и терпеть урон у вас не получится, всегда найдется моб который вас попустит.
Боссы здесь не так сложны, не все.....есть слабачки,а есть геморройные шишаки, которые будут с радостью выслушивать ваши посмертные маты и удары кулаком по столу.
Сюжет тут вроде хорош, по подаче и по остальному, но в него я перестал вникать, после второго босса, с которого я орал и страдал, потом нахер сюжет, просто из принципа решил пройти её до конца....и смог, правда какой ценой....я захотел плакать после последнего босса, как рик и морти после "20 минутного приключения"
Игра на удивление одновременно проста и охерительно тяжела. Прошёл её с одним типом оружия и с перекатами(блоком принципиально не пользовался, так как пальцу было лень тянуться до кнопки, да и не удобно)
Графика уровня 2010, геймдизайн уровней просто отвратителен, анимации бывают настолько кривятся, что кажется игра тебя троллит(когда пытаешься добить лежащего противника, а герой мажет, когда твой меч не попадет из-за того, что встретил препятствие, а противник тебя бьёт сквозь кусок стены)
И когда я ,наконец, найду игру, в которой противники могли бы бить друг друга в неудачном замахе на меня?!
Опыта в рогаликах у меня нет, кроме как в surge, так что сравнить не могу. Но одно я сказать могу, удовольствия я не получил, реальный мир потерял краски, уровень депрессняка требует коньяка.