Гра прекрасна у багатьох аспектах. Граючи, ви занурюєтеся з головою в атмосферу, а якщо ще й читаєте записні книжки, залишені колишніми мешканцями Хунрата в будівлях, то відчуваєте, що це не просто якийсь макет, що творці дійсно постаралися зробити це місце таким, щоб було видно: колись тут і справді жили люди.
В Obduction ви побачите лише одну живу людину і одного прибульця, але перший не особливо балакучий і грубий, а другий і зовсім не скаже й слова, тому відчуття того, що ви тут абсолютно одні, збережеться на всю гру. Цьому ж сприяє музика, звуки навколишнього середовища та час від часу наступаюча тиша. Якщо чесно, мене іноді лякали несподівані скрипи в Хунраті. Здавалося, ніби хтось зайшов за мною в покинутий будинок і під ним скриплять дошки...
Ах, так, найголовніше. Гра від початку і до кінця наповнена головоломками, і майже над кожною реально треба сидіти і думати: "Ну і що тепер робити?". А підказок не так вже й багато: слова С.В. (той грубий чоловік), прозорі натяки в записках і... все, більше нічого, гадайте самі, пробуйте самі. Загалом, тим, хто любить відчувати себе богом логіки після успішного розв'язання головоломки, тут однозначно сподобається.
Як підсумок: для мене ця гра стала однією з улюблених, і я рекомендую пройти її кожному любителю головоломок.