Спроба стрибнути на рівень біошоку, але ногами до верху. Складно не поважати гру хоча б за це і називайся гра саме так, вона дуже непогано розширювала всесвіт гри і багато хто відзначив її справедливі переваги. Більш відкритий і складніший левелів дизайн, приємна шутерна механіка, моральний вибір, можливість підходити до ситуацій з креативом. Ті, хто незадоволені назвою гри, можете сміливо сприймати її як спинофф Біошока і вона напрочуд вдало лягає в це визначення. Прей це геймплейно вивірений Біошок. Однак не варто забувати які люди його робили і в результаті ми отримуємо Біошок, де геймплей значно перевершує якість оповідання та подачі бекграунду.

Тут з'являється камінь спотикання. Антураж гри нехай і не досягає Левинівської фантазії, але досить непоганий, щоб розповісти цікаві історії про померлих і персонажів, що вижили. Просто робить це до неподобства рідко. Одна локація. Лише локація, де жили всі члени екіпажу буквально просякнута цікавими історіями через повідомлення, записи, інтер'єр, усім! Це ідеальна локація для вивчення, тому що матеріал на вивчення у неї, млинець, цікавий! Поза її межами в комп'ютерах буде страшенно похмуре зведення, будуть розкидані наукові журнали і розповіді, що не цікавлять нікого. Подібним також страждає останній Деус Екс, де вся текстова частина дається на вивчення або занудна, або бездарно плетена так, що тобі начхати на автора повідомлення в комп'ютері. Ні посміхнутися, ні зацікавитися автором просто неможливо. Так, воно йде в плюс бекграунд, але я не розумію чому його не можна зробити цікаво. Справді цікавих місць — мінімум і частина їх зустрічаєш за сюжетом. Адже гра саме з цього! Вивчення локацій поки що повільно пробираєшся з палуби в палубу. До речі, про це!

Я не люблю метроідванію. Іти кудись далеко, щоб потім бігти кудись назад, бо там щось змінилося чи відкрився новий прохід — нудно. Адже сюжет навіть не намагається давати багату сюжетну мотивацію для гравця. Ось запитайте мене, що відбувається у середині сюжету? Про що більшість гри? У Біошоку я можу сказати "Ми шукаємо Ендрю Раяна і нас направляють божевільні Восторга, що зберегли розум до нього". Тут же "нас еборобот штурхає по всій станції за чимось, що її вибухне". І якщо в першому випадку це описує лише частину гри, у другому це майже вся гра, крім фінального годинника! Сюжет писався ніби для фіналу та як привід показати цікавий світ. "Те саме і з біошоком" скажете ви? Частково, оскільки він і до фіналу пропонував цікаві сюжетні ходи та колоритних божевільних. Тут же все зіпхнули до фінального годинника... Хоча одному віддам належне, при всій моїй нелюбові до метроідванії, тут вона в рази менше дратувала на відміну від Біошока, благо є швидші шляхи від однієї локації до іншої, та й самі шляхи між локаціями при повторному пробігу здаються значно коротшим і насправді станція відчувається менше, ніж була при першому знайомстві.

Побочки нерідко дуже плоскі і навіть не помічаєш, як їх береш і як виконуєш. Важливі завдання виходять в окрему категорію і їх сприймаєш як роздоріжжя в сюжетному квесті. Другорядні персонажі не сказати що особливо живими сприймаються, але із записами, що дають їм бекграунд Фінал розчарував різкістю і бюджетністю, яка не дала якихось цікавих роликів і буквально клацанням пальців завершує історію саме тоді, коли хочеться додаткових подій про наслідки. Кінцівок 8, вони дійсно справедливо-різні, хоча один чорт все впирається в післямову, де вам покажуть головний твіст у будь-якому випадку і подальша роздоріжжя не дає зовсім нічого.

І ось як важко судити гру.

Гарний геймплей, але не стільки щоб тягнути гру на собі. Бекграунд хороший, але лише чверть усіх записок хоч якось цікаві на тлі мукулатурної заглушки для створення образу живої станції. Сюжет нормальний, але розподілений так, щоб ти більше вивчав станцію, ніж за ним стежив. Спочатку гру починаєш любити за сюжет, геймплей і світ, але після тебе в ньому відверто кидають і тобі тупо нудно його вивчати. Поступово все налагоджується, але пройшовши гру я відчуваю, що мені так і не дали окремих подій та зустрічей, які б чудово розвинули сюжет.

Як спадкоємиця Біошоку 4 із 5

Як просто гра 3 із 5

Гра хороша. Згадуючи окремі елементи, навіть дуже! Але згадуючи свої враження після 5-10 годин, невміння сюжету взяти твою увагу та вміле прокачування зводить все до просто нормальної гри, де нудне балансує з цікавим. Поступово нудьга відходить на другий план, але через це гру і важко судити. 23 подій знаходяться в цьому балансі, а остання третина все ж таки відмінно вселяє в цей світ і з величезним задоволенням його вивчаєш і стежиш за подіями. Може, мені варто було робити ігрові сеанси довше, але нехай істина буде десь у словах, а не в оцінках. А навіть якщо й у них, хай їх лишиться дві.

Відгук був перекладений Показати оригінал (RU)Показати переклад (UK)

Попытка прыгнуть на уровень Биошока, но ногами к верху. Сложно не уважать игру хотя бы за это и называйся игра именно так, она очень даже неплохо расширяла вселенную игры и многие бы отметили её справедливые достоинства. Более открытый и сложный левел дизайн, приятная шутерная механика, моральный выбор, возможность подходить к ситуациям с креативом. Те, кто недовольны названием игры, можете смело воспринимать её как спинофф Биошока и она на удивление удачно ложится в это определение. Прей — это геймплейно выверенный Биошок. Однако не стоит забывать какие люди его делали и в итоге мы получаем Биошок, где геймплей значительно превосходит над качеством повествования и подачи бэкграунда.

Тут возникает камень преткновения. Антураж игры пускай и не достигает Левиновской фантазии, но достаточно неплох, чтобы рассказать интересные истории об умерших и выживших персонажей. Просто делает это до безобразия редко. Одна локация. Лишь локация, где жили все члены экипажа буквально пропитана интересными историями через сообщения, записи, интерьер, всем! Это идеальная локация для изучения, потому что материал на изучение у неё, блин, интересен! Вне её пределов в компьютерах будет чертовски унылая сводка, будут разбросаны научные журналы и не интересующие никого рассказы. Подобным так же страдает последний Деус Экс, где вся текстовая часть дающаяся на изучение либо занудна, либо бездарно плетена так, что тебе плевать на автора сообщения в компьютере. Ни ухмыльнуться, ни заинтересоваться автором попросту невозможно. Да, оно идёт в плюс бэкграунду, но я не понимаю почему его нельзя сделать интересно. Действительно интересных мест — минимум и часть из них встречаешь по сюжету. А ведь игра именно по это! Изучение локаций пока медленно пробираешься из палубы в палубу. Кстати об этом!

Я не люблю метроидванию. Идти куда-то далеко, чтобы потом бежать куда-то обратно, ибо там что-то изменилось или открылся новый проход — муторно. И ведь сюжет даже не пытается давать богатую сюжетную мотивацию для игрока. Вот спросите меня, что происходит в середине сюжета? Про что большая часть игры? В Биошоке я могу сказать "Мы ищем Эндрю Раяна и нас направляют сохранившие разум безумцы Восторга к нему". Тут же "нас еборобот пинает по всей станции за чем-то, что её взорвёт". И если в первом случае это описывает лишь часть игры, во втором это почти вся игра, кроме финальных часов! Сюжет писался будто для финала и как повод показать интересный мир. "То же самое и с биошоком" скажете вы? Частично, поскольку он и до финала предлагал интересные сюжетные ходы и колоритных безумцев. Тут же всё спихнули к финальным часам... Хотя одному отдам должное, при всей моей нелюбви к метроидвании, здесь она в разы меньше раздражала в отличие от Биошока, благо есть более быстрые пути от одной локации до другой, да и сами пути меж локаций при повторном пробеге кажутся куда короче и на деле станция ощущается меньше, чем была при первом знакомстве.

Побочки нередко очень плоские и даже не замечаешь как их берёшь и как выполняешь. Важные задания выходят в отдельную категорию и их воспринимаешь как развилку в сюжетном квесте. Второстепенные персонажи не сказать что особо живыми воспринимаются, но с записями дающими им бэкграундФинал разочаровал резкостью и бюджетностью, которая не дала каких либо интересных роликов и буквально щелчком пальцев завершает историю именно тогда, когда хочется дополнительных событий о последствиях. Концовок 8, они действительно справедливо-разные, хотя один чёрт всё упирается в послесловие, где вам покажут главный твист в любом случае и последующая развилка не даёт ровным счётом ничего.

И вот как то сложно судить игру.

Хороший геймплей, но не на столько чтобы тянуть игру на себе. Бэкграунд хороший, но лишь четверть всех записок хоть как то интересны на фоне мукулатурной заглушки для создания образа живой станции. Сюжет нормальный, но распределён он так, чтобы ты больше изучал станцию, чем за ним следил. Сначала игру начинаешь любить за сюжет, геймплей и мир ,но после тебя в нём откровенно бросают и тебе тупо скучно его изучать. Постепенно всё налаживается, но пройдя игру я ощущаю, что мне так и не дали отдельных событий и встреч, которые отлично развили бы сюжет.

Как наследница Биошока 4 из 5

Как просто игра 3 из 5

Игра хорошая. Вспоминая отдельные элементы даже очень! Но вспоминая свои впечатления после 5-10 часов, неумение сюжета взять твоё внимание и умелая прокачка сводит всё к просто нормальной игре, где скучное балансирует с интересным. Постепенно скука отходит на второй план, но из-за этого игру и сложно судить. 23 событий находятся в этом балансе, а последняя треть всё же отлично вселяет в этот мир и с огромным удовольствием его изучаешь и следишь за событиями. Может мне стоило делать игровые сеансы дольше, но пусть истина будет где-то в словах, а не в оценках. А даже если и в них, пусть их останется две.

На сколько полыхает ,что на это променяли прей 2
1 / 10
7.0
Коментарі 0