Red Dead Redemption 2
Продолжение приключенческого боевика 2008 года с видом от третьего лица в большом открытом мире. Игрокам снова предлагают покорить Дикий Запад, приготовив множество... Детальніше
Про гру і так багато сказано. Здавалося б ще додати. Але просто хотілося сказати, що через вік і не вистачає часу, останнім часом якось не хочеться грати в довгі ігри, адже ігор виходить так багато, а довга гра для працюючої людини, це можливо місяці гри в одну гру, тоді як за цей же час можна пройти кілька цікавих менших проектів.
Але у випадку з цією грою все змінюється. Просто хочеться жити у ній. Почуття приблизно як у час проходження Відьмака 3. Тобто. зазвичай великі ігри втомлюють, у них купа побічних активностей, але вони нудні (привіт ігор від юбісофт), але в РДР2 як м Відьмак 3, хочеться поглинути весь контент. У РДР постійно трапляються якісь несподівані події, наприклад, скачу я і бачу людину, повішену на гілці дерева, думаю щось дивне, спішився, підійшов до цього місця, і тут, несподівано, на мене з трьох боків набігають якісь ріденьки з ножами, я не встиг нічого зрозуміти як мене зарізали. Або сімейка Мерфі, яка наносить тобі візит під час того, як ти розвів багаття... Все це тааак атмосферно. А які тут пейзажі, ці скелі, гірські стежки та озера, болота та поля, на це часом просто милуєшся. світ і вужче дослідити, часто можна натрапити на такі міні історії які ти сам можеш тільки додумати, начебто вдома де всі мешканці померли не зрозумій від чогось чи будиночка, який швидше за все пограбували бандити, адже там калюжі крові та сліди боротьби.
Коротше пісочниці бувають різні, найчастіше мені не хочеться в них колупаються, тому що контенту в них багато, але він весь однаковий і відповідно репітативний або з розряду розважай себе сам (типу джаст кісток), але тут розробники самі розважають тебе, при цьому не відбираючи право самому вирішувати, що і коли робити.
Це просто десяток.
О игре и так много сказано. Казалось бы что еще добавить. Но просто хотелось сказать, что в силу возраста и не хватки времени, последнее время как-то не охота играть в длинные игры, ведь игр выходит так много, а длинная игра для работающего человека, это возможно месяцы игры в одну игру, тогда как за это же время можно пройти несколько интересных проектов поменьше.
Но в случае с этой игрой все меняется. Просто хочется жить в ней. Чувства примерно как во время прохождения Ведьмака 3. Т.е. обычно большие игры утомляют, в них куча побочных активностей, но они скучные (привет играм от юбисофт), но в РДР2 как м Ведьмак 3, хочется поглотить весь контент. В РДР постоянно случаются какие то неожиданные события, например, скачу я и вижу человека, повешенного на ветке дерева, думаю что-то странное, спешился, подошел к этому месту, и тут, неожиданно, на меня с трех сторон набегают какие то реднеки с ножами, я не успел ничего понять как меня зарезали. Или семейка Мерфи, которая наносит тебе визит во время того как ты развел костер... Все это тааак атмосферно. А какие тут пейзажи, эти скалы, горные тропинки и озера, болота и поля, на это, порой, просто любуешься. мир итересно исследовать, часто можно наткнутся на такие мини истории которые ты сам можешь только додумать, вроде дома где все обитатели умерли не пойми от чего или домика, который скорее всего ограбили бандиты, ведь там лужи крови и следы борьбы.
Короче песочницы бывают разные, чаще всего мне не охото в них ковырятся, потому что контента в них много, но он весь одинаковый и соответственно репитативнный или из разряда развлекай себя сам (типа джаст кост), но тут разработчики сами развлекают тебя, при этом не отбирая право самому решать что и когда делать.
Это просто десятка.
Про гру і так багато сказано. Здавалося б ще додати. Але просто хотілося сказати, що через вік і не вистачає часу, останнім часом якось не хочеться грати в довгі ігри, адже ігор виходить так багато, а довга гра для працюючої людини, це можливо місяці гри в одну гру, тоді як за цей же час можна пройти кілька цікавих менших проектів.
Але у випадку з цією грою все змінюється. Просто хочеться жити у ній. Почуття приблизно як у час проходження Відьмака 3. Тобто. зазвичай великі ігри втомлюють, у них купа побічних активностей, але вони нудні (привіт ігор від юбісофт), але в РДР2 як м Відьмак 3, хочеться поглинути весь контент. У РДР постійно трапляються якісь несподівані події, наприклад, скачу я і бачу людину, повішену на гілці дерева, думаю щось дивне, спішився, підійшов до цього місця, і тут, несподівано, на мене з трьох боків набігають якісь ріденьки з ножами, я не встиг нічого зрозуміти як мене зарізали. Або сімейка Мерфі, яка наносить тобі візит під час того, як ти розвів багаття... Все це тааак атмосферно. А які тут пейзажі, ці скелі, гірські стежки та озера, болота та поля, на це часом просто милуєшся. світ і вужче дослідити, часто можна натрапити на такі міні історії які ти сам можеш тільки додумати, начебто вдома де всі мешканці померли не зрозумій від чогось чи будиночка, який швидше за все пограбували бандити, адже там калюжі крові та сліди боротьби.
Коротше пісочниці бувають різні, найчастіше мені не хочеться в них колупаються, тому що контенту в них багато, але він весь однаковий і відповідно репітативний або з розряду розважай себе сам (типу джаст кісток), але тут розробники самі розважають тебе, при цьому не відбираючи право самому вирішувати, що і коли робити.
Це просто десяток.
О игре и так много сказано. Казалось бы что еще добавить. Но просто хотелось сказать, что в силу возраста и не хватки времени, последнее время как-то не охота играть в длинные игры, ведь игр выходит так много, а длинная игра для работающего человека, это возможно месяцы игры в одну игру, тогда как за это же время можно пройти несколько интересных проектов поменьше.
Но в случае с этой игрой все меняется. Просто хочется жить в ней. Чувства примерно как во время прохождения Ведьмака 3. Т.е. обычно большие игры утомляют, в них куча побочных активностей, но они скучные (привет играм от юбисофт), но в РДР2 как м Ведьмак 3, хочется поглотить весь контент. В РДР постоянно случаются какие то неожиданные события, например, скачу я и вижу человека, повешенного на ветке дерева, думаю что-то странное, спешился, подошел к этому месту, и тут, неожиданно, на меня с трех сторон набегают какие то реднеки с ножами, я не успел ничего понять как меня зарезали. Или семейка Мерфи, которая наносит тебе визит во время того как ты развел костер... Все это тааак атмосферно. А какие тут пейзажи, эти скалы, горные тропинки и озера, болота и поля, на это, порой, просто любуешься. мир итересно исследовать, часто можно наткнутся на такие мини истории которые ты сам можешь только додумать, вроде дома где все обитатели умерли не пойми от чего или домика, который скорее всего ограбили бандиты, ведь там лужи крови и следы борьбы.
Короче песочницы бывают разные, чаще всего мне не охото в них ковырятся, потому что контента в них много, но он весь одинаковый и соответственно репитативнный или из разряда развлекай себя сам (типа джаст кост), но тут разработчики сами развлекают тебя, при этом не отбирая право самому решать что и когда делать.
Это просто десятка.