Реалізм у зменшеному масштабі
Саме так можна сказати про гру під назвою RED ORCHESTRA 2 ГЕРОЇ СТАЛІНГРАДА (далі RO 2 або РО 2). Говорячи про реалізм, одразу згадується стара добра Арма. Так, у цій грі є трохи того, з чим ми стикалися в Армі, але на відміну від Арми нам не треба долати величезні відстані, щоб загинути від однієї кулі і знову долати цю відстань. Але про все по порядку.
Як ви вже зрозуміли з назви, бої розгорнуться у зруйнованому Сталінграді. Що ж такого особливого? Маленькі вулички, заповнені руїнами будинків. Величезні висотки, що встояли після бомбардувань, зруйнована техніка. За кожним кутом, у будь-якому місці вас чекає небезпека. Немає такого місця, де ви сховаєтеся і вас не дістануть. Якщо з зброї не вб’ють, то гранатою дістануть. Один з головних принципів: рух – це життя. Залишатися на місці ще небезпечніше, ніж намагатися перебігти до наступного укриття під обстрілом. Будь то маленькі вулички житлових кварталів, де кулеметник, зайнявши правильну позицію, не дасть вам ступити і кроку, або величезні площі, де ви будете як на долоні.
Поговоримо про геймплейні особливості гри. Один з перших плюсів – анатомічна система пошкоджень: поранили в ногу, будеш повільніше бігати. Влучили в руку, буде гірша точність. Ну а якщо в голову, то тут без шансів. Присутня також система моралі, наш боєць не герой і не супермен, який нічого не боїться. Якщо боєць потрапив під обстріл, будь то артилерія або просто вас кулеметник притиснув і не дає вам підняти голову, ваш боєць буде пригнічений, точність буде нижчою, а екран буде темніти, що додає ще один плюс у скарбничку реалізму. Але якщо поруч з вами командир відділення, то він може підняти дух і вплив пригнічення трохи зменшиться.
Зазвичай у шутерах ми бігаємо у повний зріст і не замислюємося про такі позиції, як сидячи (присівши тобто), а тим більше лежачи, але не в цій грі. Тут вам доведеться вгризатися в землю і часто повзати, перебігати від укриття до укриття. У повний зріст не побігаєш, це перший крок на шляху до швидкої смерті. Також вигляд від першої особи дозволяє проникнутися реалізмом. За укриттям безпечно, але нічого не видно. Тому доводиться висовуватися, не завжди це безпечно, а зазеваєшся, то озирнутися не встигнеш, як отримаєш кулю. Раз я вже заговорив про укриття, то треба відзначити систему укриттів, що є великою рідкістю в іграх, особливо у мультиплеєрних.
Ще одна особливість гри полягає в тому, що вона (гра) не прощає помилок і за неї (помилку) доводиться дорого платити. Не оглянув місцевість, вирішив перебігти. Бац! І тебе підстрелили. Побачив, як твої співкомандники побігли до наступної точки, але ворожий кулеметник убив їх, а ти за велінням стадного почуття побіг за ними, то ти теж загинеш. Також ви випадково можете вбити свого. Наприклад, вирішили кинути гранату, чеку висмикнули, а кинути не встигли, ворог підстрелив. Якщо пощастить, то співкомандники встигнуть втекти, але бувають випадки, що в цей момент не вибігти з укриття. А шляху назад немає, чеку висмикнуто, граната спрацювала. Це тільки посилює реалізм, оскільки такі випадки були і в реальних війнах.
Відзначу також два, але невеликих мінуси. Перший полягає в тому, що після 200-300 награних годин звикаєш до гри і вона втрачає для тебе складність: ти вже знаєш хороші точки для кулемета; знаєш, де можна пробігти, а де краще не мелькати. Другий мінус – це те, що гра надто жорстока до новачків. Як я казала, гра не прощає помилок і досить небагато залишаються в грі, тому аудиторія дуже маленька у гри. Але в новій частині rising storm 2 vietnam, розробники приділили цьому аспекту увагу, подивимося, що вийде.
Отже, якщо ви хочете пограти у гру з рівнем реалізму трохи нижчим, ніж в Армі, то цю RO2 варто брати. Ви відучитеся бездумно затискати ЛКМ і вже будете підготовлені до більш серйозних ігор.