Дякуємо Capcom за новий Outlast
Дуже несподіваним був свого часу анонс сьомої номерної частини. Гра виглядала не надто схожою на всі попередні ігри. Якась родина божевільних у якомусь старому будинку, якась історія про порятунок дружини із якоїсь секти. Де зомбі? Де віруси Амбрели? Де катастрофи апокаліптичного масштабу та нескінченний екшен як у шістці?
Але все встає на свої місця коли починається геймплей, під час якого так і хочеться періодично примовляти "Так, чорт візьми, це той самий Survival і той Horror як це було в перших частинах". Замість особняка тепер великий будинок, замість Тірана, що переслідує, — вбиваний Джек Бейкер, і епізоди з погонями. І незважаючи на те, що гра візуалом і дизайном дуже схожа на Outlast II, відчувається саме як Resident Evil. Нехай це вже зовсім інша гра, але формула все ще працює! Тут навіть є відомі геймплейні елементи з минулих частин, такі як сейв-руми, чарівні скрині, крафт і подорожник, здатний не тільки заповнити хп, а й прикріпити ногу на місце.
Сюжет - далеко не сильна частина цієї гри. Взагалі для мене ніколи Resident Evil і хороший сюжет не були десь поруч, але тут він хоча б не дурний. Починається все як Outlast II, закінчується як F.E.A.R., а в середині ніби епізоди з фільмів "Пила". З подачею історії теж біда — всю гру розробники навішували загадок і недомов, лише для того, щоб наприкінці перед фінальним босом вивалити на гравця всі відповіді у вигляді десятка записок. Та й головний герой Ітан не викликає жодних емоцій, тому що сама беземоційна колода, яка ніяк не реагує ні коли йому відрізало руку, ні коли забив дружину сокирою.
Це гарна гра, яка дивовижним чином вивела серію з глухого кута, і дала великий поштовх для подальшого розвитку серії. Найстрашніший резидент, особливо якщо проходити у VR.