Sekiro: Shadows Die Twice
Sekiro: Shadows Die Twice — хардкорный приключенческий экшен с видом от третьего лица от создателей Dark Souls Remastered и Bloodborne. История игры расскажет про... Детальніше
Sekiro – не складна гра. Чи важка вона в перші десятки чаов навіть для ветерана soulslike? Так, важка, але це не неможлива і не непрохідна гра, яку її називали ігрові журналісти, які вимагали у Міядзакі додати рівень mode. Тож у чому полягає її складність? Як на мене, у самому гравці. Sekiro вимагає від гравця ще більшої зосередженості, більшої посидючості та ще більшого бажання перемагати, ніж це було у попередніх іграх від FS. Саме гравець, а не його ігровий персонаж, прокачує свій скілл з кожною новою спробою перемогти Леді Метелика чи мавпу-вартового. Саме гравець, зрозумівши бойовку і мувсети ворогів, які в sekiro стали антропоморфнішими (у більшості), з кожною новою спробою стає все спритнішим і лютішим.
І одного разу бої з босами плавно трансформуються у чудову бойову хореографію. І ось ця краса і витонченість поєдинку, властива в основному аніме серіалам, типу Самурай X або Bleach, у поєднанні зі швидкістю бою викликає звикання і хочеться ще й ще. Але таких ігор дуже мало, але я дуже сподіваюся, що одного разу таки відбудеться анонс сіквела, адже для чогось Міядзаким зробив кінцівку "Повернення Дракона".
Damn son я обожнюю цю гру.
Sekiro — не сложная игра. Трудна ли она в первые десятки чаов даже для ветерана soulslike? Да, трудна, но это не невозможная и не непроходимая игра какой её называли игровые журналисты, требовавшие у Миядзаки добавить уровень mode. Так в чём же заключается её сложность? Как мне кажется, в самом игроке. Sekiro требует от игрока ещё большей сосредоточенности, большей усидчивости и ещё большего желания побеждать, чем это было в предыдущих играх от FS. Именно игрок, а не его игровой персонаж, прокачивает свой скилл с каждой новой попыткой победить Леди Бабочку или обезьяну-стража. Именно игрок, поняв боёвку и мувсеты врагов, которые в sekiro стали более антропоморфными (в большинстве), с каждой новой попыткой становится всё проворнее и яростнее.
И однажды бои с боссами плавно трансформируются в прекрасную боевую хореографию. И вот эта красота и изящество поединка, свойственная в основном аниме сериалам, типа Самурай X или Bleach, в купе с быстротой сражения вызывает привыкание и хочется ещё и ещё. Но таких игр очень мало, но я очень надеюсь, что однажды всё-таки состоится анонс сиквела, ведь для чего-то Миядзаким сделал концовку "Возвращение Дракона".
Damn son я обожаю эту игру.