Sekiro – не складна гра. Чи важка вона в перші десятки чаов навіть для ветерана soulslike? Так, важка, але це не неможлива і не непрохідна гра, яку її називали ігрові журналісти, які вимагали у Міядзакі додати рівень mode. Тож у чому полягає її складність? Як на мене, у самому гравці. Sekiro вимагає від гравця ще більшої зосередженості, більшої посидючості та ще більшого бажання перемагати, ніж це було у попередніх іграх від FS. Саме гравець, а не його ігровий персонаж, прокачує свій скілл з кожною новою спробою перемогти Леді Метелика чи мавпу-вартового. Саме гравець, зрозумівши бойовку і мувсети ворогів, які в sekiro стали антропоморфнішими (у більшості), з кожною новою спробою стає все спритнішим і лютішим.
І одного разу бої з босами плавно трансформуються у чудову бойову хореографію. І ось ця краса і витонченість поєдинку, властива в основному аніме серіалам, типу Самурай X або Bleach, у поєднанні зі швидкістю бою викликає звикання і хочеться ще й ще. Але таких ігор дуже мало, але я дуже сподіваюся, що одного разу таки відбудеться анонс сіквела, адже для чогось Міядзаким зробив кінцівку "Повернення Дракона".
Damn son я обожнюю цю гру.