Shadowrun
Я завжди любив покрокові стратегії. Оригінальний ХКом, Дисцайплес та Герої завжди в моїй бібліотеці ностальгії. Але ось у 1993 році Шадоуран я не грав, та й з настілок знайомий хіба що з монополією.
А з них самих якраз і виходить наша концепція. Шадоуран це світ де в недалекому майбутньому є сусідами ельфійські маги, і огри на перевагу з дробовиками. Все це приправлено похмурою атмосферою, імплантами, що забирають сутність, і розломами в інші світи.
Для людей, які задають собі питання, чи варто витрачати час на щось нове?
Думаю відповідь полягає в тому, чи подобається вам ГКом і чи готові ви поглинати сюжет через текстову форму.
Грав я як справжній лапоть відразу в останню частину перезапуску. Щоправда сюжет нічим не пов'язаний із перезапуском 2013-го та продовженням 14-го.
Геймплей
Ви керуєте загоном із 4-х осіб. Бій йде як у Ікс Комі хід ваш хід не ваш. Ті самі укриття, і досить схожа механіка спелів. У чому ключова різниця механік ХКома і Шадоурана . Ну в перших прокачування вашого персонажа відкриває вам багато варіативності. Наприклад там, де викачаний у бій персонаж полізе буром, харизмат забовтає охорону, а технар так зовсім відкриє запасний хід роботом через вентиляцію. Відразу потрібно зрозуміти, качати потрібно максимум 2 гілки. Я качав дронов, і пістолети. У мене вийшов якийсь пітстольеро з двома значними дронами на підхваті. Але комбінацій прокачування справді багато. І що мені особисто дуже зайшло. Так це те, що в залежності від розвитку, якщо ви хакер, то за сюжетом ви легко розгадаєте підступи проти вас. За типом "Ця прога випущена в 2065м і нічого не вартий, так що жени гроші на бочку". І так у всьому, чи то медицина, чи зброя магія. У тій чи іншій ситуації все заграє своїми фарбами.
Графіка
Мабуть найслабша частина гри. Справді вивозять художники. Їхні неонові задники та гротескні портрети тягнуть дуже сильно. У плані ж моделей все з 2005-го. Але хто ми такі щоб хаяти кікстартер проект?
Сюжет
Сценаристи дуже добротно попрацювали. Опис персонажів як ніколи вкладає душу в програмний код. Тут є похмура розв'язка, наслідки вибору, моральна дилема як у побочках, так і в основній місії. Все пройнято фаталізмом, прямий як я люблю.
Головний мінус сюжету, він подається великою кількістю тексту.
Дуже не любите читати. У Шадоуран це відгукнеться вам провалом побочок
і загальною плутаниною в оповіданні. Інші ж зрозуміють, що в 99% сценаристи з ААА проектів мають працювати двірниками. Тим більше радості від отримання такого сильного оповідального мотора, від такої скромної студії.
Управління
Типове для подібних ігор. Багов я не помітив. Єдине не прошляпте обучалку. Я розібрався в текстовому зломі, тільки в кінці гри, тим самим відрізав собі цілу купу дорогої інформації.
Але тут виключно моя неуважність. Буквально один невеликий мінус, стелс у злому незграбний.
Звук та музика.
Я не знаю хто писав музику. Але вона чудово передає атмосферу.
Мені кілька доріжок дуже сподобалося. Для мене це 10-ка.
Локалізація
Є лише напіваматорська. Але розповідь читається рівно. Буквально пару дрібних недоліків. Тож грі вона навіть у плюс.
Висновок.
Оцінка від мене 9ка. Я люблю покрокові стратегії.
Для себе я виділяю 2 основні види. Перший, де ти обертаєш долі світу, керуючи величезним військом. І другі локальніші, там де у вас невеликий загін, але кожен сприймається як особистість. Від чого і занурення відбувається сильніше. В ікс комі у нас глобальна боротьба Ю де солдат розмінна монета. У Шадоуран солдат, що впав, спить по сусідству з нами. Ще вчора завдяки йому ми зламали саму неприступну мережу і завершили найскладніше завдання. Та може їй і не вистачає лиску ХКом та його масштабу. Але завдяки чудовій роботі з текстом, музичною складовою та деяким симбіозом оповідання та покрокових боїв. Шадоуран має риси кількох яскравих жанрів.
Покрокова стратегія у боях. РПГ у прокачуванні. І діалоги як у чудових квестах. Шадоуран перенесе вас у світ кіберпанку. Головне не бояться багато читати.