Рубився на сьогу в дитинстві. Гра складна, але дуже цікава. Кожен рівень доводилося проходити багато щоб запам'ятати хто або де знаходиться, бо витрачати життя не хотілося. Гра починається дуже атмосферними ворогами та оточенням: самураї, мечі, сюрикени, кінь тощо, але плавно переходитиме до автоматів та різних технологій до неймовірних фантастичних, місцями вкрай убогих, монстрів.
Мітальні сюрикени (або кунаї) і магічні здібності (тимчасовий щит з блискавки, супер високі стрибки, вибух самого себе для нанесення шкоди з тратою свого 1-го повного життя тощо) кінцеві. Після закінчення сюрікенів, махатиме мечем. Я пам'ятаю, що хотів пройти ігри тільки використовуючи меч, але не вийшло.
Є прикольні рівні верхи на коні або на воді на скейті і тд.
Падіння на тлі місяця - те, що я пам'ятатиму ще дуже довго - останній рівень з останнім босом.
Загалом гра класна і за атмосферою це Секіро свого часу.