Sludge Life
Необычный приключенческий экшен с элементами вандализма про уличного художника по кличке Призрак, живущего на крохотном островке. Герой отправляется исследовать... Детальніше
Що можна сказати про Sludge Life?
Об'єктивно: на любителя.
Суб'єктивно: мені сподобалася.
Ця гра абстрактна, абсурдна, своєрідна. Про все по порядку.
Сюжет та сеттинг.
Гра поміщає нас у несприятливе промислове містечко, охоплене страйком роботяг, що працюють на місцевих заводах з виробництва тютюнової продукції та алкогольних напоїв. Заворушення, вандалізм, огидне навколишнє середовище, цикплопи-поліцаї і на чільне місце МИ — тегери, які живуть за своїми законами, плювати хотіли на все і вся і розписують стіни.
І ось, гра стартує з того, що ми вибираємось зі свого контейнера на околиці містечка і біжимо фарбувати стіни!
Сюжет Шредінгера — він ніби є, але його ніби немає (як мені здалося, чи не здалося, я не зрозумів). Розробники пропонують нам три варіанти кінцівки гри:
> хороша: звалити до біса з цього містечка;
> погана: БААА_БАХ! з чого випливає, що місто буде знищене;
> дивна: розмалювати всі доступні для графіті місця своїми тегами і, мабуть, стати королем теггерів.
Так чи інакше, щоб досягти однієї з кінцівок, вам доведеться пробігти місто вздовж і поперек, вивчаючи всі таємні куточки, паралельно вступаючи в діалоги з NPC, від яких ви дізнаватиметеся як загальну ситуацію в місті, так і просто їх стан і настрій.
Загалом, прикольно. 7/10
Графіка.
Мультяшність, упоротість, кислота - три кити, на якому побудована графіка цієї гри, а якщо цього недостатньо, при першому запуску відразу буде включений VHS-фільтр, який розрябить вам очі (в налаштуваннях відключається, без нього мені було приємніше грати і спокійніше сприймати місцями вирвіглазні кольори). Загалом і в цілому на цьому можна зупинитися, тому що ще розповісти про графік? Не чекайте і натяку на реалістичні текстури та глибоке світло (якщо у вас все ще є сумніви після скріншотів). А чи потрібні тут були всі ці покращення та реалізм? Ні, звичайно, це ж інді. Гра гарна по-своєму, і це чудово. 10/10
Геймплей.
Простий і нехитрий - бігай скрізь, фарбуй стіни, де це передбачено, а потім бігай і шукай, де ще передбачено пофарбувати стіни. По суті геймплей зав'язаний просто на дослідженні міста, але кількість приколів, розкиданих і захованих по всьому місту робить цей процес захоплюючим. Здавалося б, ти і над містом політав у грибному тріпі, і знайшов відсилання до канібала Лектора, і покрутився в пральні під наглядом кота, чого ще? Але не відпускає відчуття, що ти таки щось пропустив, і біжиш далі вивчати це дивне містечко. Так, все так просто і певною мірою одноманітно, але, чорт, як же цікаво! 9/10
Управління.
Протягом усієї гри я не стикався з труднощами в управлінні персонажем, але один момент мене все ж таки доканал... ТАК ЯКОГО Ж ТИ ТАК РІЗКО стрибаєш З ЦЬОГО ТОНЕНЬКОГО МОСТИКА/ДОШКИ/ПЕРЕКЛАДИНИ, Я Ж РІВНО ОТ СЮДИ !!! У такій агонії я грав перші години 3. Зрештою я все ж таки пристосувався до стрибків по вузьких/похилих поверхонь, але скільки ж нервів це вбило... 8.5/10
Музика.
Тут багато розписувати не хочу. Те, що чують вуха, повністю відповідає тому, що бачать очі. Трек у меню та треки в паку (який ви збираєте по ходу гри) прекрасні, але хотілося б чути треки в процесі самої гри на тлі, а не тільки коли знаходишся поряд із програвачем. 7.5/10
Локалізація.
Косяков не знайшов. Діалоги затяті, але ви бачили, де ви взагалі? 10/10
Мультиплеєр.
Його немає. А чи це треба було писати? Ай та й добре. Тут і без мультиплеєра непогано.
Отже, гра цілком собі атмосферна, приємно грати і з цікавістю вивчати все, що тільки можна, сподіваючись відкопати якийсь прикол від розробників. 8.7/10
Что можно сказать о Sludge Life?
Объективно: на любителя.
Субъективно: мне понравилась.
Эта игра абстрактна, абсурдна, своеобразна. Обо всем по порядку.
Сюжет и сеттинг.
Игра помещает нас в неблагоприятный промышленный городок, охваченный забастовкой работяг, трудящихся на местных заводах по производству табачной продукции и алкогольных напитков. Беспорядки, вандализм, отвратительная окружающая среда, цикплопы-полицаи и во главе угла МЫ — тэггеры, которые живут по своим законам, плевать хотели на всё и вся и расписывают стены.
И вот, игра стартует с того, что мы выбираемся из своего контейнера на окраине городка и бежим красить стены!
Сюжет Шрёдингера — он как бы есть, но его как бы нет (как мне показалось, или не показалось, я не понял). Разработчики предлагают нам три варианта концовки игры:
> хорошая: свалить к чертям из этого городка;
> плохая: БААА_БАХ! из чего следует, что город будет уничтожен;
> странная: разрисовать все доступные для граффити места своими тэгами и, вероятно, стать королём тэггеров.
Так или иначе, чтобы добиться одной из концовок, вам придётся пробежать город вдоль и поперёк, изучая все потаённые уголки, параллельно вступая в диалоги с NPC, от которых вы будете узнавать как общую ситуацию в городе, так и просто их состояние и настроение.
В целом, прикольно. 7/10
Графика.
Мультяшность, упоротость, кислота — три кита, на котором построена графика данной игры, а если этого недостаточно, при первом запуске сразу будет включен VHS-фильтр, которой разрябит вам глаза (в настройках отключается, без него мне было более приятно играть и спокойнее воспринимать местами вырвиглазные цвета). В общем и целом на этом можно остановиться, потому как что ещё рассказать о графике? Не ждите и намёка на реалистичные текстуры и глубокий свет (если у вас всё ещё есть сомнения после скриншотов). А нужны ли здесь были все эти улучшения и реализм? Нет, конечно, это же инди. Игра хороша по-своему, и это прекрасно. 10/10
Геймплей.
Прост и незамысловат — бегай везде, крась стены, где это предусмотрено, а потом бегай и ищи, где ещё предусмотрено покрасить стены. По сути геймплей завязан просто на исследовании города, но количество приколюх, разбросанных и запрятанных по всему городу, делает этот процесс увлекательным. Казалось бы, ты и над городом полетал в грибном трипе, и нашёл отсылку к каннибалу Лектору, и покрутился в стиралке под наблюдением кота, чего ещё? Но не отпускает ощущение, что ты всё-таки что-то пропустил, и бежишь дальше изучать этот странный городок. Да, всё так просто и в какой-то степени однообразно, но, чёрт, как же интересно! 9/10
Управление.
На протяжении всей игры я не сталкивался с трудностями в управлении персонажем, но один момент меня всё же доканал... ДА КАКОГО Ж ТЫ ТАК РЕЗКО СПРЫГИВАЕШЬ С ЭТОГО ТОНЕНЬКОГО МОСТИКА/ДОСКИ/ПЕРЕКЛАДИНЫ, Я Ж РОВНО ВОТ СЮДА ПРЫГНУЛ, АААААААА!!! В такой агонии я играл первые часа 3. В конце концов я всё же приноровился к прыжкам по узким/покатым поверхностям, но сколько же нервов это убило... 8.5/10
Музыка.
Тут я много расписывать не хочу. То, что слышат уши полностью соответствует тому, что видят глаза. Трек в меню и треки в паке (который вы собираете по ходу игры) прекрасны, но хотелось бы слышать треки в процессе самой игры на фоне, а не только когда находишься рядом с проигрывателем. 7.5/10
Локализация.
Косяков не нашёл. Диалоги упоротые, но вы видели, где вы вообще? 10/10
Мультиплеер.
Его нет. А надо ли это было писать? Ай да и ладно. Тут и без мультиплеера неплохо.
Итого, игра вполне себе атмосферная, приятно играть и с интересом изучать всё, что только можно, надеясь откопать какой-нибудь прикол от разработчиков. 8.7/10