Що можна сказати про Sludge Life?
Об'єктивно: на любителя.
Суб'єктивно: мені сподобалася.
Ця гра абстрактна, абсурдна, своєрідна. Про все по порядку.
Сюжет та сеттинг.
Гра поміщає нас у несприятливе промислове містечко, охоплене страйком роботяг, що працюють на місцевих заводах з виробництва тютюнової продукції та алкогольних напоїв. Заворушення, вандалізм, огидне навколишнє середовище, цикплопи-поліцаї і на чільне місце МИ — тегери, які живуть за своїми законами, плювати хотіли на все і вся і розписують стіни.
І ось, гра стартує з того, що ми вибираємось зі свого контейнера на околиці містечка і біжимо фарбувати стіни!
Сюжет Шредінгера — він ніби є, але його ніби немає (як мені здалося, чи не здалося, я не зрозумів). Розробники пропонують нам три варіанти кінцівки гри:
> хороша: звалити до біса з цього містечка;
> погана: БААА_БАХ! з чого випливає, що місто буде знищене;
> дивна: розмалювати всі доступні для графіті місця своїми тегами і, мабуть, стати королем теггерів.
Так чи інакше, щоб досягти однієї з кінцівок, вам доведеться пробігти місто вздовж і поперек, вивчаючи всі таємні куточки, паралельно вступаючи в діалоги з NPC, від яких ви дізнаватиметеся як загальну ситуацію в місті, так і просто їх стан і настрій.
Загалом, прикольно. 7/10
Графіка.
Мультяшність, упоротість, кислота - три кити, на якому побудована графіка цієї гри, а якщо цього недостатньо, при першому запуску відразу буде включений VHS-фільтр, який розрябить вам очі (в налаштуваннях відключається, без нього мені було приємніше грати і спокійніше сприймати місцями вирвіглазні кольори). Загалом і в цілому на цьому можна зупинитися, тому що ще розповісти про графік? Не чекайте і натяку на реалістичні текстури та глибоке світло (якщо у вас все ще є сумніви після скріншотів). А чи потрібні тут були всі ці покращення та реалізм? Ні, звичайно, це ж інді. Гра гарна по-своєму, і це чудово. 10/10
Геймплей.
Простий і нехитрий - бігай скрізь, фарбуй стіни, де це передбачено, а потім бігай і шукай, де ще передбачено пофарбувати стіни. По суті геймплей зав'язаний просто на дослідженні міста, але кількість приколів, розкиданих і захованих по всьому місту робить цей процес захоплюючим. Здавалося б, ти і над містом політав у грибному тріпі, і знайшов відсилання до канібала Лектора, і покрутився в пральні під наглядом кота, чого ще? Але не відпускає відчуття, що ти таки щось пропустив, і біжиш далі вивчати це дивне містечко. Так, все так просто і певною мірою одноманітно, але, чорт, як же цікаво! 9/10
Управління.
Протягом усієї гри я не стикався з труднощами в управлінні персонажем, але один момент мене все ж таки доканал... ТАК ЯКОГО Ж ТИ ТАК РІЗКО стрибаєш З ЦЬОГО ТОНЕНЬКОГО МОСТИКА/ДОШКИ/ПЕРЕКЛАДИНИ, Я Ж РІВНО ОТ СЮДИ !!! У такій агонії я грав перші години 3. Зрештою я все ж таки пристосувався до стрибків по вузьких/похилих поверхонь, але скільки ж нервів це вбило... 8.5/10
Музика.
Тут багато розписувати не хочу. Те, що чують вуха, повністю відповідає тому, що бачать очі. Трек у меню та треки в паку (який ви збираєте по ходу гри) прекрасні, але хотілося б чути треки в процесі самої гри на тлі, а не тільки коли знаходишся поряд із програвачем. 7.5/10
Локалізація.
Косяков не знайшов. Діалоги затяті, але ви бачили, де ви взагалі? 10/10
Мультиплеєр.
Його немає. А чи це треба було писати? Ай та й добре. Тут і без мультиплеєра непогано.
Отже, гра цілком собі атмосферна, приємно грати і з цікавістю вивчати все, що тільки можна, сподіваючись відкопати якийсь прикол від розробників. 8.7/10