S.T.A.L.K.E.R.: Call of Pripyat
Продолжение оригинальной S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl, в которой игрок берет роль правительственного агента Александра Дегтярева. Он проникает в Зону под... Детальніше
До проходження цієї гри я думав, що найкраща частина це ТЧ, але я дуже помилявся. Незважаючи на те, що це третя гра по рахунку (а як відомо часто продовження гірше оригіналів), вона сподобалася набагато більше ніж ТЧ і вразила багатьма речами.
1) Вибір - У цій грі багато квестів які можна вирішити різними шляхами з відповідно різним результатом. Наприклад, дуже сильно похитнути крихкий світ між Боргом і Свободою.
2) Великий(!) живий(!) відкритий світ - Хоча розробникам і не вдалося зробити безшовний світ (хоча розрізненість локацій відмінно вписується в сюжет), але в них вийшло зробити 3 по-справжньому великих локацій, які відрізняються один від одного як назвами місцевості, а й зовнішнім виглядом, архітектурою тощо. Тепер поговоримо про жвавість цього світу. У цій частині можна зустріти сталкерів, що вільно розгулюють по Зоні. Вони тепер не просто болванчики, що живуть заради того, щоб ГГ на шляху до "Важливого персонажа" пройшовся по них поглядом, а тепер вони справжні Сталкери: Бродять по Зоні, тестують аномалії при цьому один з одним перекидаючись репліками, борються з мутантами і пограбують від ворогуючих угруповань , а за окрему плату деякі можуть провести багатенького, але ледачого Дегтярьова до однієї з важливих точок у локації. До речі про аномалії. У цій частині це шедеври мистецтва. Наземні аномалії являють собою цілий комплекс дрібних аномалій, які наче букет обернуті на унікальний ландшафт місцевості біля аномалій.
3) Квести і персонажі, що запам'ятовуються - У грі дуже багато цікавих особистостей, від Ноя якого всі вважають психом, до довірливого Вано який ніяк не міг віддати борг тому що відсотки зростали швидше ніж він встигав набирати потрібну суму. Квести також окрема історія. Є квести зі сталкером вампіром, з колишніми монолітівцями у яких пару років начисто стерлося з пам'яті і тепер вкрай інтелігентна групка сталкерів в фанатикових одязі, просить ГГ знайти їм притулок серед сталкерів на Янові, з легендою про Оазис і т.д. Вони надовго врізаються на згадку.
4) Дипломатія. Я довго хотів знайти РПГ, в якій все можна було б залагодити шляхом переговорів. Нехай у Сталкері і не можна так налагодити, але відсоток квестів вирішуваних переговорами досить великий для внесення цього пункту.
Оу, треба пошкодувати тих, хто це читатиме. Також хотілося б окремо розібрати багато іншого, та й так багато всього написав. Грати певно варто. На закінчення хотілося б розповісти про цікаве. Я спочатку хотів пройти гру без вбивств сталкерів (зомбовані теж впливають на лічильник "убито сталкерів"). Хотілося так пройти з цікавості. Весь Затон і Юпітер пройшов нікого не прибивши, сколотивши при цьому команду з 4 осіб для походу в Прип'ять і отримавши 4 досягнення за проходження побічних квестових ліній. Перше, що кинулося в очі, це те, що легкий рівень складності в ЗП набагато легше такого ж рівня в ЧН, що тільки зіграло мені на руку. Найскладніше завдання було збирання даних в аномалії "Попелище", коли наступали натовпи зомбованих, а крім збирача даних і мене більше нікого не залишилося. Я виявив вихід. Запасшись морем аптечок бинтів та антирадів, я бігав навколо цих зомбованих відволікаючи увагу на себе весь час збору даних. Плюс використав цікаву особливість. Зомбовані часом стріляючи в мене, потрапляли іншим тим самим їх вбиваючи. Використовуючи цей трюк, я завершив місію з 5 ворогами на хвості. Далі пробивався до Прип'яті втративши всіх, і вже майже передчуваючи успіх свого мазохістського плану, але на жаль, мрії вбилися про жорстоку реальність. Під час захоплення Гаусс-Гармата треба було прибити шизика. Це треба було зробити обов'язково, я переборов смуток міркуючи що "ну й гаразд. Закінчу з одним убитим", але на локації з X18 я завив від кількості ворогів, які нападаючи скопом сильно погіршували моє здоров'я. Після цього лічильник убитих сталкерів різко поповз вгору. Хоч і розумію що визубривши розташування кімнат і сходів, міг би легко і тут нікого не прибивати, але це зайняло б занадто багато часу. Думаю при переходженні так і зроблю (виконаю свою блакитну мрію ідіота) (До речі, після цього мене совість почала гризти за померлих чотирьох компаньйонів у тунелі, тому я перейшов місію і всіх врятував).
До прохождения этой игры я думал что самая лучшая часть это ТЧ, но я очень ошибался. Не смотря на то что это третья игра по счёту (а как известно зачастую продолжения хуже оригиналов), она понравилась гораздо больше чем ТЧ и поразила многими вещами.
1) Выбор — В этой игре много квестов которые можно решить разными путями с соответственно разным исходом. Например можно Очень сильно пошатнуть хрупкий мир между Долгом и Свободой.
2) Большой(!) живой(!) открытый мир — Хотя разработчикам и не удалось сделать бесшовный мир (хотя разрознённость локаций отлично вписывается в сюжет), но у них получилось сделать 3 по настоящему больших локаций, которые отличаются друг от друга не только названиями местности, но и внешним видом, архитектурой и т.д. Теперь поговорим о живости этого мира. В этой части можно встретить сталкеров свободно разгуливающими по Зоне. Они теперь не просто болванчики живущие ради того чтоб ГГ по пути к "Важному персонажу" прошелся по ним взглядом, а теперь они настоящие Сталкеры: Бродят по Зоне, тестируют аномалии при этом друг с другом перебрасываясь репликами, сражаются с мутантами и огребают от враждующих группировок, а за отдельную плату некоторые могут провести богатенького, но ленивого Дегтярёва до одной из важных точек в локации. Кстати об аномалиях. В этой части это шедевры искусства. наземные аномалии представляют собой целый комплекс мелких аномалий которые словно букет обёрнуты в уникальный ландшафт местности около аномалий.
3) Запоминающиеся квесты и персонажи — В игре очень много интересных личностей, от Ноя которого все считают психом, до доверчивого Вано который никак не мог отдать долг потому что проценты росли быстрее чем он успевал набирать нужную сумму. Квесты тоже отдельная история. Есть квесты со сталкером вампиром, с бывшими монолитовцами у которых пару лет начисто стёрлось из памяти и теперь крайне интеллигентная группка сталкеров в одеяниях фанатиков, просит ГГ найти им пристанище среди сталкеров на Янове, с легендой про Оазис и т.д. Они Надолго врезаются в память.
4) Дипломатия. Я долго хотел найти РПГ в которой всё можно было бы уладить путём переговоров. Пусть в Сталкере и не всё можно так наладить, но процент квестов решаемых переговорами достаточно велик для внесения этого пункта.
Оу, надо пожалеть тех кто будет это читать. Также хотелось бы отдельно разобрать много другого, но и так много всего написал. Играть опредёлённо стоит. В заключении хотелось бы рассказать о интересном. Я вначале хотел пройти игру без убийств сталкеров (зомбированные тоже влияют на счетчик "убито сталкеров"). Хотелось так пройти из любопытства. Весь Затон и Юпитер прошел никого не прибив, Сколотив при этом команду из 4 человек для похода в Припять и получив 4 достижения за прохождения побочных квестовых линий. Первое что бросилось в глаза это то что лёгкий уровень сложности в ЗП намного легче такого же уровня в ЧН, что только сыграло мне на руку. Самое сложное задание было сбор данных в аномалии "Пепелище" когда наступали толпы зомбированных, а кроме сборщика данных и меня больше никого не осталось. Я нашел выход. Запасшись морем аптечек бинтов и антирадов, я бегал вокруг этихзомбированных отвлекая внимание на себя всё время сбора данных. Плюс использовал интересную особенность. Зомбированные порой стреляя в меня, попадали по другим тем самым их убивая. Использовав этот трюк я завершил миссию с 5 врагами на хвосте. Дальше пробивался в Припять потеряв всех, и уже почти предвкушая успех своего мазохистского плана, но увы, мечты убились об жестокую реальность. Во время захвата Гаусс-Пушки надо было прибить шизика. Это надо было сделать обязательно, я с переборол грусть рассуждая что "ну и ладно. Закончу с одним убитым", но на локации с X18 я взвыл от количества врагов, которые нападая скопом сильно ухудшали моё здоровье. После этого счётчик убитых сталкеров резко пополз вверх. Хоть и понимаю что вызубрив расположение комнат и лестниц, мог бы без труда и тут никого не прибивать, но это бы заняло слишком много времени. Думаю при перепрохождении так и сделаю (исполню свою голубую мечту идиота) (Кстати после этого меня совесть начала грызть за умерших четверых компаньонов в туннеле, поэтому я перепрошел миссию и всех спас))