Для мене Субнатика - це перша одиночна гра після багатьох років багато-користувацького World of Warcraft. Я хотіла спробувати щось нове, щось гарне та цікаве. Отже, Субнатика повністю підтвердила мої очікування. Так, не вистачало квестів, їх якось там взагалі мало. Та маркери досить не точні, іноді доводилося багато часу витратити, щоб знайти потрібний прохід. Так, фарм злегка занудний, доки знайдеш деякі матеріали, простіше через консоль вбити.
Але це було чудово. Рекомендую грати саме у режимі "Виживання", тоді можна відчути весь спектр гри. Коли тягаєш із собою фрукти, а вони швидко псуються, коли ловиш рибу, щоб засолити, бо це найкраща їжа, що не псується. Коли доводиться постійно оновлювати воду, тому що вона летить дуже швидко. Але, як це класно. Тобі потрібно завжди пам'ятати, що запас не вічний, що здоров'я тендітне, а деякі монстри можуть тебе вбити чи не з тичка. Це додає певного шарму грі, деякої дози адреналіну. Тому що завжди потрібно пам'ятати, що в найкрасивіших локаціях не можна плескати вухами — монстри там також не дрібні.
А пейзажі реально красиві. Скільки годин я витратила просто на милування краєвидами. Збудувала кілька баз у наймальовничіших місцях, аби просто спостерігати та милуватися. Тому що це дуже красиво.
Напевно, саме через цю гру я так захопилася ІІ, мені хотілося створити щось таке ж чудове.
В результаті, гра барвиста, яскрава, сюжет невеликий і може потріпати трохи нерви, але це не псує задоволення від гри. Варто пограти для того, щоб відпочити душею. Раджу та рекомендую.