Super Mario World
Маріо для багатьох наших співвітчизників залишається загадкою. Зокрема багато хто не розуміє в чому культовість цієї гри. І чому так багато людей вихваляють якусь дитячу гру.
У Super Mario World я вирішив пограти в 2019 м, і на багато із зазначених питань гра мені відповіла.
Грав я на емуляторі СНЕС, і ця гра дуже примітна, тому що це перший 16 бітний маріо.
Свого часу гра пройшла повз нас усіх бо грали ми тільки в Денді а потім у Сегу (Все вищеперелічене природно було піратським). Так як СНЕС була вкрай дорогою в плані виробництва, а отже піратити її було вкрай дорого, то за фактом лише кілька одиниць пам'ятають цю консоль. А для багатьох Сега донині залишається єдиною 16біткою.
Повернемося до Маріо.
Дана гра з'явилася в 1990 м а повноцінно вийшла на загальносвітовий реліз у 1991м. Ця гра примітна не тільки своєю 16бітністю але і 1м появою зеленого дракончика в світі Маріо. По суті сюжет гри і крутиться навколо порятунку ящерів, що жеруть все підряд.
Грати нам належить на карті (дуже схоже на Тіні Тун який я грав у дитинстві) і складається вона з 7 зон (у кожній з якої є секретні рівні та бос наприкінці). Під час рівня ми можемо знайти дракончика, який із завидною регулярністю пожирає наших ворогів. Так само примітно, що у Маріо з'явилися деякі можливості розвитку. Якщо раніше у нас був коротун, після грибочка великий і згодом комбінезон білого кольору з можливістю куляти по ворогах кульками. То тепер є можливість підібрати пір'їнку, яка дає нам крутилку в ближньому бою і можливість з розгону ширяти в повітрі на льоту. Тобто ми можемо пролетіти підлогу рівня, що сильно розігнався.
Спочатку Маріо ворлд дуже привітний і рівні вкрай просто проходяться.
Але не дайте себе обдурити, за приємним візуалом і різноманітністю рівнів, криється один із найхардкорніших платформерів. І боюся якби не можливість сейвиться після кожного рівня на емуляторі, я б цю гру не подужав.
Ось вам і фанат Дарк Соулс.
Чим можна підсумувати все сказане.
Вже тоді в серії Маріо було все те, за що вона отримала світове визнання.
За пунктами. Маріо це дуже проста базова механіка. На якій тим щонайменше
будуються дуже різноманітні рівні . Просто шалена кількість секретів, які відкриються лише найсильнішим гравцям (Я до свого сорому знайшов лише 3 секретні рівні з 10ти).
Дуже приємна візуально, а на момент свого виходу просто незаперечно гарна.
Відповідаючи питанням . Чим же такий гарний Маріо?
Маріо хороший тим, що граючи в будь-яку його частину, ти отримуєш кращий платформер свого часу. Хардкор, безмірна різноманітність рівнів, секрети додаються.
малесенький такий мінус це моя косорукість, яка не дозволила пройти мені всі секретні рівні. І мабуть повтор босів, заради правди багато хто з них не дуже цікавий.
Висновок: Якщо в гру приємно пограти через 28 років, то що це якщо не якість?