І ось я бачу фінал. Гарний, який віддає приємним почуттям справді великої затишної пригоди, де хоч і не всі проблеми вирішені, але завдяки тобі вони здатні остаточно закінчити війну і почати жити... І наче все красиво, але сука такої сметаної шрами не залікуєш!
Хоч я і люблю JRPG за відчуття справді величезної лампової пригоди, але сука скільки ж зробили вони не для людей... І ладно бої. Прокачавшись і пошаманивши з тактиками можна цілком жити, нехай на початку це ще важкоуправлюване гівно. Ну якого хрону в японській грі, де зроду ВСЕ росло від персонажів, всі основні риси їхньої індивідуальності заховані в ебучих роликах у точок збережень? Якщо не включати їх, на все проходження буде дещо відносно спокійних діалогових сцен без "треба, повинні це". Робота з персонажами начебто кастрована. Тільки бубонці хоча б не викинули, а закинули до сейвів, не особливо потрібних через можливість зберегтися так.
І знаєте, прикро! Сюжет хоч і типував казка про добро і зло, але місцями все ж таки є хороші персонажі, яким тупо не дають розвернутися. Та тут навіть зі сценами є така хуйня! Досить одного прикладу: Гг для завершення обряду треба вирішити кого обпалить полум'я, його подругу-духа чи його самого. Усвідомлюючи біль, він вирішує зробити все сам, але подруга заступає його. Мило, красиво, тільки це ебуче полум'я по логіці має хоч якось дати шрам, страждання чи ще чогось. А на ділі тупо "ай" і як ніхуя не було. При цьому музику ні під цей, ні під якийсь момент можуть не підібрати взагалі. Може грати як тема локації, так і здоровенний ніхуя. Робота з драмою прям еталонно-ледача, хоча млинець намагаються ж! Рівно 2 сцени вийшли добре. Та й вся постановка через це то нудьга, то слив, то недожата старанна спроба. На жаль, останній випадок жах як рідкісний і за 50(!) годин я дай боже згадаю сцен 6, де реально намагалися з постановкою.
2 з 5
Перший годинник — неймовірна неграбальна нудьга. Під кінець вже почав приймати багато косяків і сюжет із персонажами почали виправлятися. Але ось тут вже судіть самі гра чи реально потім вирулилася чи я звик до смаку посередності і завищив оцінку через це.