The Elder Scrolls 5: Skyrim
The Elder Scrolls 5: Skyrim — это ролевая игра с элементами экшена в открытом мире. Была разработана и выпущена компанией Bethesda для PS3, Xbox 360 и PC 11 ноября... Детальніше
Що можна сказати про таку гру, як п'яті "Стародавні Свитки"? Її безперечно можна назвати фурором свого роду, і тут не можна назвати це лестощами. Але, мабуть, все по порядку. Сама гра відносить себе до жанру синглплеєрних РПГ, і можна з упевненістю сказати – вона повністю виправдовує це. Варіативність розвитку персонажа, широкий спектр квестів та величезний відкритий світ (про це трохи згодом).
Перейдемо до розбору гри:
1) Геймплей. Будучи РПГ, Скайрім представляє нам великий простір для прокачування свого персонажа. Маючи хоч і в меншій кількості по відношенню до попередників серії, набір різноманітних навичок, кожен гравець сам вирішує, ким буде його альтер-его в наступному проходженні — воїном, який ламає черепа ударами молота; магом, який випікає ворога силами стихій; злодієм, здатним непомітно обійти необережну жертву і завдати їй смертельного удару.
Однак і без мінусів не обходиться. Бойова система цього шедевра є слабким місцем. Залежно від складності гри, все зводиться або до "гарбуза, щоб перемогти" на складності Новачок, або "тебе тицьнуть, і ти труп" на складності Легендарна. Але незалежно від складності, будь-який бій, що має на увазі близький контакт, перетворюється на звичайнісінький заклик супротивника, без будь-яких хитрощів і фокусів. Але цю помилку легко врівноважує наявність дуже добре поставленої системи далекого бою, використання магії і найголовнішому аспекті будь-якого Довакіна, що поважає себе, знамените "Фус-Ро-Да", іншими словами - Крики (Ту'уми), які дозволяють по-новому поглянути на механіку. бою, допомагаючи вам хорошими ефектами і руйнуючи супротивника небезпечними силами голосу Драконів.
Що можу сказати? Геймплею можна поставити тверду 9 із 10, йдемо далі.
2) Сюжет. Скайрім величезний. Воістину величезний. Навіть витративши в цьому чарівному світі не рік і не два, ви можете завжди відкрити для себе щось новеньке (як через три роки гри відкрив для себе те, що в грі є супутник-аргоніанін, що "сховався" в Чорному Броді). Велика кількість квестів (разом із системою Radiant AI, що постійно створює випадкові міні-квести) не дадуть вам занудьгувати. Найрізноманітніші (але за підсумком трошки однакові) гільдії, які можуть задовольнити різні запити. Любиш криваву битву з вогнем у серці? На тебе чекають Соратники. Хочеш осягнути знання про тонку матерію магії? Колегія вгамує твою спрагу. Шукаєш, де тобі допоможуть пустити в хід нечесно нажите? Знайди колегію Злодіїв, і почни свою пригоду.
А в чому ж мінуси, запитаєте ви? Звичайно, не без них. Головний сюжет не відрізняється настирливістю, і не завжди затягує (особисто моє ледаче Я ніколи не набиралося в собі сил тупотіти до самого Айварстеда пішки, я Довакін, ялинки-палиці, де моя карета з особистим кучером?). Кому є справа до Алдуїна та пожирання світу, коли я не зібрав усі 30 червоних корінців у печері, чи не облазив усю гру у пошуках колекційних фігурок для полиці у Гільдії злодіїв? Та й усяка гільдія, на жаль, у цій грі починається тим, що ви, зелений новачок, що тільки прийшов у гільдію, берете завдання стайні авгієви вигрібати, а через якийсь тиждень ви стаєте ватажком гільдії... Правда, на це всім усе І наплювати, особливого благоговіння вам цей статус все одно не дасть (лише кілька рядків діалогу перед бійкою з Тсуном в Радгарді).
Отже моя оцінка сюжет тут йде на 7,5 з 10.
3) Графіка і музика. Графіка в Скайрімі була шикарна для свого часу, і більш-менш презентабельна навіть на поточний день, хоч і не без промахів (так-так, діти, дрібні ви гобліни-близнюки, я про вас говорю). Але чого в гри не відібрати, так це гарних видів та пейзажів. Часом зайшовши на вершину якоїсь гори, мимоволі залюбуєшся красою цього світу.
А щодо музики та звуків, то Джеремі Соул проробив приголомшливу роботу. Кожна звукова доріжка буквально змушують заслухатися, забувши про все і навіть за межами гри їх можна слухати нескінченно.
Що за оцінками? За графіку зі знижкою на дату виходу можна дати тверду 7,5. Але за музику можна дати лише 10 з 10, і ні сотою часткою менше.
4) Оптимізація.
Ех... Ахіллесова п'ята всієї студії Бетесда - ігровий движок. Баги у їхніх іграх вже давно стали мемами серед геймерського ком'юніті. Чого тільки коштує бюджетний політ у космос, який вам легко і просто організує найближчий велетень. Однак, не можна сказати, що Скайрім дуже вимогливий до заліза. Не. Стародавні Свитки дуже невибагливі, і підуть на дуже слабких пристроях (крім картоплі, напевно). Так що, відсунувши у бік баги, грі можна сміливо дати 9 із 10.
5) Реграбельність.
Вже чого, чого, а цього Скайріму (та й взагалі всім іграм від студії Бетесда) не позичати. Чи вам до душі щось веселе та божевільне? Моделоли постаралися навіть це передбачити (ох вже ця заміна моделі Алдуїна паравозиком Томасом...). Іншими словами, в Скайрім ви повертатиметеся не раз, і не два, і навіть не десять. І навіть через кілька років ви все одно згадаєте старого друга, і, покинувши новомодні РДР2 і Баннерлорд, знову почуєте старе добре "Гей, ти! Не спиш?".
Коротше кажучи, за реграбельність можна сміливо ставити 10 із 10.
Що я можу сказати в результаті? Скайрім це безперечно та гра, в яку пограти варто кожному поважаючому себе геймеру будь-якої статі та віку, і якій можна сміливо дати звання однієї з найкращих РПГ XXI століття.
Что можно сказать про такую игру, как пятые "Древние Свитки"? Её определенно можно назвать фурором своего рода, и тут нельзя назвать это лестью. Но, пожалуй, обо всем по порядку. Сама игра относит себя к жанру синглплеерных РПГ, и можно с уверенностью сказать — она полностью оправдывает это. Вариативность развития персонажа, широкий спектр квестов и огромный открытый мир (об этом чуть позже).
Перейдем к разбору самой игры:
1) Геймплей. Являясь РПГ, Скайрим представляет нам большой простор для прокачки своего персонажа. Имея, хоть и в меньшем количестве по отношению к предшественникам серии, набор разнообразных навыков, каждый игрок сам решает, кем будет его альтэр-эго в следующем прохождении — воином, который ломает черепа ударами молота; магом, испепеляющим врага силами стихий; вором, способным незаметно обойти неосторожную жертву и нанести ей смертельный удар.
Однако и без минусов не обходится. Боевая система этого шедевра является его слабым местом. В зависимости от сложности игры, все сводится либо к "тыкни, чтобы победить" на сложности Новичок, либо "тебя тыкнут, и ты труп" на сложности Легендарная. Но вне зависимости от сложности, любой бой, подразумевающий близкий контакт, превращается в самое обычное закликивание противника, без каких-либо ухищрений и фокусов. Но эту оплошность легко уравновешивает наличие весьма хорошо поставленной системы дальнего боя, использования магии и самом главном аспекте любого уважающего себя Довакина знаменитое "Фус-Ро-Да", иными словами — Крики (Ту'умы), которые позволяют по-новому взглянуть на механику боя, помогая вам хорошими эффектами и сокрушая противника опасными силами голоса Драконов.
Что я могу сказать? Геймплею можно поставить твердую 9 из 10, идем дальше.
2) Сюжет. Скайрим огромен. Поистине огромен. Даже потратив в этом волшебном мире не год и не два, вы можете всегда открыть для себя нечто новенькое (как я спустя три года игры открыл для себя то, что в игре есть спутник-аргонианин, "спрятавшийся" в Черном Броде). Большое количество квестов (вкупе с системой Radiant AI, постоянно создающей случайные мини-квесты) не дадут вам заскучать. Самые разнообразные (но по итогу немножко однообразные) гильдии, которые могут удовлетворить самые разные запросы. Любишь кровавую битву с огнем в сердце? Тебя ждут Соратники. Хочешь постичь знания о тонкой материи магии? Коллегия утолит твою жажду. Ищешь, где тебе помогут пустить в ход нечестно нажитое? Найди коллегию Воров, и начни свое приключение.
А в чем же минусы, спросите вы? Естественно, не без них. Главный сюжет не отличается назойливостью, и не всегда затягивает (лично мое ленивое Я никогда не набиралось в себе сил топать до самого Айварстеда пешком, я Довакин, ёлки-палки, где моя карета с личным кучером?). Кому есть дело до Алдуина и пожирания мира, когда я не собрал все 30 красных корешков в пещере, или не облазил всю игру в поисках коллекционных фигурок для полки в Гильдии воров? Да и всякая гильдия, к несчастью, в этой игре начинается тем, что вы, зеленый новичок, только пришедший в гильдию, берете задание конюшни авгиевы выгребать, а через какую-то неделю вы становитесь главарем гильдии... Правда, на это всем все равно наплевать, особого благоговения вам этот статус все равно не даст (лишь пару строчек диалога перед дракой с Тсуном в Совнгарде).
Так что моя оценка на сюжет тут идет на 7,5 из 10.
3) Графика и музыка. Графика в Скайриме была шикарна для своего времени, и более-менее презентабельна даже на текущий день, хоть и не без промашек (да-да, дети, мелкие вы гоблины-близнецы, я о вас говорю). Но чего у игры не отнять, так это красивых видов и пейзажей. Порой зайдя на вершину какой-нибудь горы, волей-неволей залюбуешься красотой этого мира.
А что до музыки и звуков, то Джереми Соул проделал потрясающую работу. Каждая звуковая дорожка буквально заставляют заслушаться, забыв обо всем, и даже за пределами игры их можно слушать бесконечно.
Что по оценкам? За графику, со скидкой на дату выхода, можно дать твердую 7,5. Но за музыку можно дать лишь 10 из 10, и ни сотой долей меньше.
4) Оптимизация.
Эх... Ахиллесова пята всей студии Бетесда — игровой движок. Баги в их играх уже давно стали мемами среди геймерского комьюнити. Чего только стоит весьма бюджетный полет в космос, который вам легко и просто организует ближайший великан. Однако, нельзя сказать, что Скайрим очень требователен к железу. Отнюдь. Древние Свитки весьма неприхотливы, и пойдут на весьма и весьма слабых устройствах (кроме картошки, наверное). Так что, отодвинув в сторону баги, игре можно смело дать 9 из 10.
5) Реиграбельность.
Уж чего, чего, а этого Скайриму (да и вообще всем играм от студии Бетесда) не занимать. Разнообразие прокачки позволит вам снова и снова начинать игру, и каждое прохождение уже не будет похоже на предыдущее (если только вы не будете очень стараться идти шаг в шаг, или же если вы не спидранер). Но даже если вам приелась игра, и вы устали от однообразия, на помощь придут... *барабанная дробь* Моды! Сотни, если не тысячи модификаций игры позволят вам вновь вдохнуть жизнь в Скайрим, углубив его атмосферу, или же изменив его до неузнаваемости. Или же вам по душе что-то веселое и безумное? Мододелы постарались даже это предусмотреть (ох уж эта замена модели Алдуина паравозиком Томасом...). Иными словами, в Скайрим вы будете возвращаться не раз, и не два, и даже не десять. И даже спустя несколько лет вы все равно вспомните старого друга, и, бросив новомодные РДР2 и Баннерлорд, снова услышите старое доброе "Эй, ты! Не спишь?".
Короче говоря, за реиграбельность можно смело ставить 10 из 10.
Что я могу сказать в итоге? Скайрим это определенно та игра, в которую поиграть стоит каждому уважающему себя геймеру любого пола и возраста, и которой можно смело дать звание одной из лучших РПГ XXI века.