Що можна сказати про таку гру, як п'яті "Стародавні Свитки"? Її безперечно можна назвати фурором свого роду, і тут не можна назвати це лестощами. Але, мабуть, все по порядку. Сама гра відносить себе до жанру синглплеєрних РПГ, і можна з упевненістю сказати – вона повністю виправдовує це. Варіативність розвитку персонажа, широкий спектр квестів та величезний відкритий світ (про це трохи згодом).
Перейдемо до розбору гри:
1) Геймплей. Будучи РПГ, Скайрім представляє нам великий простір для прокачування свого персонажа. Маючи хоч і в меншій кількості по відношенню до попередників серії, набір різноманітних навичок, кожен гравець сам вирішує, ким буде його альтер-его в наступному проходженні — воїном, який ламає черепа ударами молота; магом, який випікає ворога силами стихій; злодієм, здатним непомітно обійти необережну жертву і завдати їй смертельного удару.
Однак і без мінусів не обходиться. Бойова система цього шедевра є слабким місцем. Залежно від складності гри, все зводиться або до "гарбуза, щоб перемогти" на складності Новачок, або "тебе тицьнуть, і ти труп" на складності Легендарна. Але незалежно від складності, будь-який бій, що має на увазі близький контакт, перетворюється на звичайнісінький заклик супротивника, без будь-яких хитрощів і фокусів. Але цю помилку легко врівноважує наявність дуже добре поставленої системи далекого бою, використання магії і найголовнішому аспекті будь-якого Довакіна, що поважає себе, знамените "Фус-Ро-Да", іншими словами - Крики (Ту'уми), які дозволяють по-новому поглянути на механіку. бою, допомагаючи вам хорошими ефектами і руйнуючи супротивника небезпечними силами голосу Драконів.
Що можу сказати? Геймплею можна поставити тверду 9 із 10, йдемо далі.
2) Сюжет. Скайрім величезний. Воістину величезний. Навіть витративши в цьому чарівному світі не рік і не два, ви можете завжди відкрити для себе щось новеньке (як через три роки гри відкрив для себе те, що в грі є супутник-аргоніанін, що "сховався" в Чорному Броді). Велика кількість квестів (разом із системою Radiant AI, що постійно створює випадкові міні-квести) не дадуть вам занудьгувати. Найрізноманітніші (але за підсумком трошки однакові) гільдії, які можуть задовольнити різні запити. Любиш криваву битву з вогнем у серці? На тебе чекають Соратники. Хочеш осягнути знання про тонку матерію магії? Колегія вгамує твою спрагу. Шукаєш, де тобі допоможуть пустити в хід нечесно нажите? Знайди колегію Злодіїв, і почни свою пригоду.
А в чому ж мінуси, запитаєте ви? Звичайно, не без них. Головний сюжет не відрізняється настирливістю, і не завжди затягує (особисто моє ледаче Я ніколи не набиралося в собі сил тупотіти до самого Айварстеда пішки, я Довакін, ялинки-палиці, де моя карета з особистим кучером?). Кому є справа до Алдуїна та пожирання світу, коли я не зібрав усі 30 червоних корінців у печері, чи не облазив усю гру у пошуках колекційних фігурок для полиці у Гільдії злодіїв? Та й усяка гільдія, на жаль, у цій грі починається тим, що ви, зелений новачок, що тільки прийшов у гільдію, берете завдання стайні авгієви вигрібати, а через якийсь тиждень ви стаєте ватажком гільдії... Правда, на це всім усе І наплювати, особливого благоговіння вам цей статус все одно не дасть (лише кілька рядків діалогу перед бійкою з Тсуном в Радгарді).
Отже моя оцінка сюжет тут йде на 7,5 з 10.
3) Графіка і музика. Графіка в Скайрімі була шикарна для свого часу, і більш-менш презентабельна навіть на поточний день, хоч і не без промахів (так-так, діти, дрібні ви гобліни-близнюки, я про вас говорю). Але чого в гри не відібрати, так це гарних видів та пейзажів. Часом зайшовши на вершину якоїсь гори, мимоволі залюбуєшся красою цього світу.
А щодо музики та звуків, то Джеремі Соул проробив приголомшливу роботу. Кожна звукова доріжка буквально змушують заслухатися, забувши про все і навіть за межами гри їх можна слухати нескінченно.
Що за оцінками? За графіку зі знижкою на дату виходу можна дати тверду 7,5. Але за музику можна дати лише 10 з 10, і ні сотою часткою менше.
4) Оптимізація.
Ех... Ахіллесова п'ята всієї студії Бетесда - ігровий движок. Баги у їхніх іграх вже давно стали мемами серед геймерського ком'юніті. Чого тільки коштує бюджетний політ у космос, який вам легко і просто організує найближчий велетень. Однак, не можна сказати, що Скайрім дуже вимогливий до заліза. Не. Стародавні Свитки дуже невибагливі, і підуть на дуже слабких пристроях (крім картоплі, напевно). Так що, відсунувши у бік баги, грі можна сміливо дати 9 із 10.
5) Реграбельність.
Вже чого, чого, а цього Скайріму (та й взагалі всім іграм від студії Бетесда) не позичати. Чи вам до душі щось веселе та божевільне? Моделоли постаралися навіть це передбачити (ох вже ця заміна моделі Алдуїна паравозиком Томасом...). Іншими словами, в Скайрім ви повертатиметеся не раз, і не два, і навіть не десять. І навіть через кілька років ви все одно згадаєте старого друга, і, покинувши новомодні РДР2 і Баннерлорд, знову почуєте старе добре "Гей, ти! Не спиш?".
Коротше кажучи, за реграбельність можна сміливо ставити 10 із 10.
Що я можу сказати в результаті? Скайрім це безперечно та гра, в яку пограти варто кожному поважаючому себе геймеру будь-якої статі та віку, і якій можна сміливо дати звання однієї з найкращих РПГ XXI століття.