The Last of Us: Part 2
The Last of Us: Part 2 — захватывающее сюжетное экшен-приключение от третьего лица и RPG-элементами в постапокалиптическом мире «Последних из нас». События второй... Детальніше
Постараюсь коротко... виходить дивна ситуація... "вау-ефект" гри просто на недосліджуваному рівні. Технічно гра просто геніальна. Однак коли ви нарешті відірвете свою щелепу від статі, на яку вона впала кілька годин раніше, і почнете звертати увагу на геймплей та історію, то помітите, як гра перестає вам подобатися. Я не любитель позитивних історій. На мою думку вони не надто добре поєднуються з життям, в якому надто багато півтонів. Але тут хлопці явно перестаралися забувши про таке поняття як гамма... Так відбувається і з основними фішками гри: сюжет міг би бути претендентом на драму року, але надто вже перетиснуті події, якщо можна так висловитися, перебір на обличчя: замість того, щоб трішки натиснути на лимон і видавити ті пару крапель, які були б ціннішими за все соку світу (та й не весь лимон вичавлений відразу), вони в кожному сюжетному роздоріжжі херачили по лимону з Маузера, причому патронами "Магнум"... причому з одного метра...
Гейплей? Та сама історія... Божевільна деталізація механік гри, проте через одноманітність така деталізація здається надмірною...
Атмосфера? Тисне чудово, складна ситуація, сам світ хоче твоєї смерті... однак і тут вони передавили. Зайва демонстрація жорстокості, слин і кишок, геймплей сповнений звуків тих, що видаються людьми, що задихаються і захлинаються своєю кров'ю... невже не було б досить добре опрацьованого світу та історії? Ось і виходить, що з опрацювання готельних складових вона дасть фору більшості сучасних ігор, але загалом їй ще дуже далеко до Відьмака, в якому і анімації криві, і бойовка не геніальна, і сюжет в основному простенький.
Підсумок: п*****ли акценти і бачення загальної картини, які досі працювали чудово. Здається, за ці речі й раніше відповідав не сам Дракман, а хтось із співробітників відправлених у відставку. Розходимося, Uncharted 4 досі найкраща гра Noughty Dog...
Постараюсь кратко... получается странная ситуация... "вау-эффект" у игры просто на недостежимом уровне. Технически игра просто гениальна. Однако когда вы наконец оторвете свою челюсть от пола, на который она рухнула несколькими часами ранее, и начнете обращать внимание на геймплей и историю, то заметите, как игра перестает вам нравиться. Я не являюсь любителем позитивных историй. По моему мнению они не слишком хорошо сочитаемы с жизнью, в которой слишком много полутонов. Но тут ребята явно перестарались забыв про такое понятие как гамма... Так происходит и с основными фишками игры: сюжет мог бы быть претендентом на драму года, но слишком уж пережаты происходящие события, если можно так выразиться, перебор на лицо: вместо того, чтобы чуточку надавить на лимон и выдавить те пару капель, которые были бы ценней всего сока мира (да и не весь лимон выжат сразу), они в каждой сюжетной развилке херачили по лимону из Маузера, причем патронами "Магнум"... причем с одного метра...
Гейплей? Та же история... Сумасшедшая детализация механик игры, однако в силу однообразия такая детализация кажется избыточной...
Атмосфера? Давит отлично, сложная ситуация, сам мир хочет твоей смерти... однако и тут они передавили. Излишняя демонстрация жестокости, слюней и кишок, геймплей полон звуков издаваемых людьми задыхающимися и захлебывающимися собственной кровью... неужели не было бы достаточно отлично проработанного мира и истории? Вот и получается, что по проработке одтельных составляющих она даст фору большинству современных игр, но в общем — ей еще очень далеко до Ведьмака, в котором и анимации кривые, и боевка не гениальна, и сюжет в основном простенький.
Итог: п*****ли акценты и виденье общей картины, которые до сих пор работали отлично. Кажется за эти вещи и раньше отвечал не сам Дракман, а кто-то из сотрудников отпраленных в отставку. Рассходимся, Uncharted 4 все еще лучшая игра Noughty Dog...