Постараюсь коротко... виходить дивна ситуація... "вау-ефект" гри просто на недосліджуваному рівні. Технічно гра просто геніальна. Однак коли ви нарешті відірвете свою щелепу від статі, на яку вона впала кілька годин раніше, і почнете звертати увагу на геймплей та історію, то помітите, як гра перестає вам подобатися. Я не любитель позитивних історій. На мою думку вони не надто добре поєднуються з життям, в якому надто багато півтонів. Але тут хлопці явно перестаралися забувши про таке поняття як гамма... Так відбувається і з основними фішками гри: сюжет міг би бути претендентом на драму року, але надто вже перетиснуті події, якщо можна так висловитися, перебір на обличчя: замість того, щоб трішки натиснути на лимон і видавити ті пару крапель, які були б ціннішими за все соку світу (та й не весь лимон вичавлений відразу), вони в кожному сюжетному роздоріжжі херачили по лимону з Маузера, причому патронами "Магнум"... причому з одного метра...
Гейплей? Та сама історія... Божевільна деталізація механік гри, проте через одноманітність така деталізація здається надмірною...
Атмосфера? Тисне чудово, складна ситуація, сам світ хоче твоєї смерті... однак і тут вони передавили. Зайва демонстрація жорстокості, слин і кишок, геймплей сповнений звуків тих, що видаються людьми, що задихаються і захлинаються своєю кров'ю... невже не було б досить добре опрацьованого світу та історії? Ось і виходить, що з опрацювання готельних складових вона дасть фору більшості сучасних ігор, але загалом їй ще дуже далеко до Відьмака, в якому і анімації криві, і бойовка не геніальна, і сюжет в основному простенький.
Підсумок: п*****ли акценти і бачення загальної картини, які досі працювали чудово. Здається, за ці речі й раніше відповідав не сам Дракман, а хтось із співробітників відправлених у відставку. Розходимося, Uncharted 4 досі найкраща гра Noughty Dog...