The Last of Us
The Last of Us — захватывающий приключенческий экшен с видом от третьего лица и элементами стелса в постапокалиптическом сеттинге. Игра рассказывает о выживании... Детальніше
Дивно, що я дізнався про таку шикарну гру лише 2020 року, коли вийшла друга частина. Ідея з грибком-мутантом дуже оригінальна, як наслідок – незвичайні супротивники. Графіка на рівні, локації в постапокаліптичній Америці просто заворожують. Більше того, розробники представили нам реальний апокаліпсис, де панують насильство та жорстокість, а людство відчайдушно виборює існування. В екстремальній ситуації все показали своє справжнє обличчя. Так, сумлінні люди згуртувалися та допомагали один одному. Ті ж, хто був слабкий душею, грабували та вбивали невинних. Але найголовніше – сюжет. Кожен герой має власну історію, яка бере душу. Гра складається не тільки з боїв з ворогами, а й розкриття персонажів через їхні взаємини. Вже з перших миттєвостей починаєш переживати за протагоністів. А доля Джоела Міллера взагалі змусила мене розплакатися. І це перший і єдиний раз, коли я плакав через відеогр. Сюжет сам по собі похмурий і сповнений болю, але це робить її унікальною. Ну і, звичайно ж, відмінна і відповідна кінцівка, через яку ви мимоволі замислюєтеся: а що ви зробили б на місці Джоела? Чи готові ви пожертвувати коханою людиною заради спасіння світу? Ніколи ще не відчував таких емоцій від відеоігор. Ніл Дракман геній.
Странно, что я узнал о такой шикарной игре лишь в 2020 году, когда вышла вторая часть. Идея с грибком-мутантом очень оригинальная, как следствие — необычные противники. Графика на уровне, локации в постапокалиптической Америке просто завораживают. Более того, разработчики представили нам реальный апокалипсис, где царят насилие и жестокость, а человечество отчаянно борется за существование. В экстремальной ситуации всё показали своё истинное лицо. Так, добросовестные люди сплотились и помогали друг другу. Те же, кто был слаб душой, грабили и убивали невинных. Но самое главное — сюжет. Каждый герой имеет свою историю, которая берёт за душу. Игра состоит не только из боёв с врагами, но и раскрытия персонажей через их взаимоотношения. Уже с первых мгновений начинаешь переживать за протагонистов. А судьба Джоэла Миллера вообще заставила меня прослезиться. И это первый и единственный раз, когда я плакал из-за видеоигры. Сюжет сам по себе мрачен и полон боли, но это и делает её уникальной. Ну и, конечно же, отличная и соответствующая концовка, из-за которой вы поневоле задумываетесь: а что бы вы сделали на месте Джоэла? Готовы ли вы пожертвовать любимым человеком ради спасения мира? Никогда ещё не испытывал таких эмоций от видеоигр. Нил Дракманн гений.