Дивно, що я дізнався про таку шикарну гру лише 2020 року, коли вийшла друга частина. Ідея з грибком-мутантом дуже оригінальна, як наслідок – незвичайні супротивники. Графіка на рівні, локації в постапокаліптичній Америці просто заворожують. Більше того, розробники представили нам реальний апокаліпсис, де панують насильство та жорстокість, а людство відчайдушно виборює існування. В екстремальній ситуації все показали своє справжнє обличчя. Так, сумлінні люди згуртувалися та допомагали один одному. Ті ж, хто був слабкий душею, грабували та вбивали невинних. Але найголовніше – сюжет. Кожен герой має власну історію, яка бере душу. Гра складається не тільки з боїв з ворогами, а й розкриття персонажів через їхні взаємини. Вже з перших миттєвостей починаєш переживати за протагоністів. А доля Джоела Міллера взагалі змусила мене розплакатися. І це перший і єдиний раз, коли я плакав через відеогр. Сюжет сам по собі похмурий і сповнений болю, але це робить її унікальною. Ну і, звичайно ж, відмінна і відповідна кінцівка, через яку ви мимоволі замислюєтеся: а що ви зробили б на місці Джоела? Чи готові ви пожертвувати коханою людиною заради спасіння світу? Ніколи ще не відчував таких емоцій від відеоігор. Ніл Дракман геній.