The Witcher
Witcher — классическая ролевая игра с видом от третьего лица, созданная по мотивам одноимённой серии романов польского писателя Анджея Сапковского. Главный герой... Детальніше
Зовсім недавно вийшла третина Відьмака і цілком логічно очікувати більшого попиту на ігри цієї серії, тому цей відгук я в першу чергу хотів би адресувати тим, хто ще не встиг познайомитися з першою частиною.
Отже, почнемо по порядку: ігровий сюжет. Будучи зав'язаним навколо того, що Геральт втратив пам'ять, спільного із сюжетом книг він має небагато, лише деякі моменти з минулого героя згадуються побіжно у діалогах. І нехай протягом гри розповідається якась окремо взята історія, яка не бере коріння з книг, подана вона дуже грамотно і протягом усіх чотирьох розділів (а це ДУЖЕ довго) вона утримує гравця і не дає йому відійти попити, поїсти, поспати. Недарма кажуть, що за сюжетом першого Відьмака розробників консультував сам Сапковський. Історія вийшла самостійною, інтригуючою та серйозною. Сюжет не позбавлений крутих поворотів та моральних дилем, які вплинуть на ігровий світ не тільки в кінцевій відеовставці (привіт Відьмак 3) та Геральту доведеться жити з тим, які вибори він зробив у минулому.
Графіка зірок з неба не вистачає, адже гра використовує накачаний стероїдами двигун від Neverwinter Nights 2, але все одно виглядає приємно, особливо радує дизайн монстрів, всі відрізняються деталями, забарвленням та розміром, а не є простим ретекстуром раніше зустрінутих супротивників (знову) привіт Відьмаку 3). На що справді варто звернути увагу на цю гру — то це на атмосферу. У поєднанні з дизайном локацій, світловими фільтрами та динамічними погодними ефектами виходить вкрай переконливий похмурий, але по-своєму чарівний середньовічний світ, наповнений духом слов'янського фольклору.
В озвученні гри відчувається серйозний підхід, світ гри наповнений різними звуками і кожна локація за своїм шумом розповідає певну історію: церковний район, де люди ховаються вдома щоночі, щоб не натрапити на монстрів чи бандитів; чарівне село біля міської брами, за благополуччям якої ховається своя темна історія; обитель ордену палаючої троянди, музика, у якій віддає зловісними мотивами.
Музика у грі казкова і незабутня. Недарма розробник прикладає до копії гри диск із саундтреком — таку музику справді приємно слухати й окремо від ігрового процесу, а кожна мелодія надовго впадає в душу та викликає приємні асоціації з локаціями, в яких вона програється. Нехай і немає жіночого вокалу та хорового співу, але магічна комбінація клавішних, струнних та ударних грає прямо на струнах душі гравця, торкаючись тих ноток, яких варті лише шедеври.
Насамкінець про бойову систему: бій відбувається рахунок натискання ЛКМ в такт і може здатися спочатку досить нудним процесом, але уявіть, що у грі існує 3 стилю бою (швидкий, силовий і груповий) і кожен із них має власну анімацію, набір яких відкривається при прокачуванні кожної з гілок до 8 різних анімацій однією стиль. Тепер помножте це два. Так-так, на кожен відьомий меч у грі своя група анімацій. Разом маємо 48 анімацій лише на удари відьомих мечів для гри 2007 року, адже у грі є ще й інша зброя. І разом із заразливим "позв'якуванням" при критичних ударах бойовка у Відьмаку складається у справжню симфонію сталі, крові та болю.
Моя думка така, що гра незаслужено недооцінена для свого часу і я дуже не хотів би її забуття на тлі виходу Відьмака 3. Я вкрай рекомендую цю гру до проходження всіх фанатів цієї серії. 9.5 із 10
Совсем недавно вышла третья часть Ведьмака и вполне логично ожидать большего спроса на игры этой серии, поэтому этот отзыв я в первую очередь хотел бы адресовать тем, кто еще не успел познакомиться с первой частью.
Итак, начнем по порядку: игровой сюжет. Будучи завязанным вокруг того, что Геральт потерял память, общего с сюжетом книг он имеет немного, лишь некоторые моменты из прошлого героя упоминаются вскользь в диалогах. И пусть на протяжении игры рассказывается некая отдельно взятая история, не берущая корней из книг, подана она очень грамотно и на протяжении всех четырех глав (а это ОЧЕНЬ долго) она удерживает игрока и не даёт ему отойти попить, поесть, поспать. Недаром говорят, что по сюжету первого Ведьмака разработчиков консультировал сам Сапковский. История вышла самостоятельной, интригующей и серьезной. Сюжет не лишен крутых поворотов и моральных дилемм, которые повлияют на игровой мир не только в конечной видеовставке (привет Ведьмак 3) и Геральту придется жить с тем, какие выборы он сделал в прошлом.
Графика звёзд с неба не хватает, ведь игра использует накачанный стероидами движок от Neverwinter Nights 2, но всё равно смотрится приятно, особенно радует дизайн монстров, все различаются деталями, окрасом и размером, а не являются простым ретекстуром ранее встреченных противников (опять привет Ведьмаку 3). На что действительно стоит обратить внимание в этой игре — так это на атмосферу. В сочетании с дизайном локаций, световыми фильтрами и динамическими погодными эффектами получается крайне убедительный мрачный, но по своему очаровательный средневековый мир, пропитанный духом славянского фольклора.
В озвучении игры чувствуется серьезный подход, мир игры наполнен различными звуками и каждая локация за своим шумом рассказывает определенную историю: церковный район, где люди прячутся по домам каждую ночь, чтобы не наткнуться на монстров или бандитов; очаровательная деревушка у городских ворот, за благополучием которой скрывается своя тёмная история; обитель ордена пылающей розы, музыка, в которой отдаёт зловещими мотивами.
Музыка в игре сказочна и незабываема. Не даром разработчик прикладывает к копии игры диск с саундтреком — такую музыку действительно приятно слушать и отдельно от игрового процесса, а каждая мелодия надолго впадает в душу и вызывает приятные ассоциации с локациями, в которых она проигрывается. Пусть и нет женского вокала и хорового пения, но магическая комбинация клавишных, струнных и ударных играет прямо на струнах души игрока, затрагивая те нотки, которых достойны только шедевры.
Напоследок о боевой системе: бой происходит за счёт нажатия ЛКМ в такт и может показаться поначалу довольно нудным процессом, но представьте, что в игре существует 3 стиля боя (быстрый, силовой и групповой) и каждый из них обладает своей анимацией, набор которых открывается по мере прокачки каждой из веток до 8 различных анимаций на один стиль. Теперь умножьте это на два. Да-да, на каждый ведьмачий меч в игре своя группа анимаций. Итого имеем 48 анимаций только на удары ведьмачьих мечей для игры 2007 года, а ведь в игре есть еще и другое оружие. И вместе с заразительным "позвякиванием" при критических ударах боевка в Ведьмаке складывается в настоящую симфонию стали, крови и боли.
Моё мнение таково, что игра незаслуженно недооценена для своего времени и я очень не хотел бы её забвения на фоне выхода Ведьмака 3. Я крайне рекомендую эту игру к прохождению всем фанатам данной серии. 9.5 из 10