Зовсім недавно вийшла третина Відьмака і цілком логічно очікувати більшого попиту на ігри цієї серії, тому цей відгук я в першу чергу хотів би адресувати тим, хто ще не встиг познайомитися з першою частиною.
Отже, почнемо по порядку: ігровий сюжет. Будучи зав'язаним навколо того, що Геральт втратив пам'ять, спільного із сюжетом книг він має небагато, лише деякі моменти з минулого героя згадуються побіжно у діалогах. І нехай протягом гри розповідається якась окремо взята історія, яка не бере коріння з книг, подана вона дуже грамотно і протягом усіх чотирьох розділів (а це ДУЖЕ довго) вона утримує гравця і не дає йому відійти попити, поїсти, поспати. Недарма кажуть, що за сюжетом першого Відьмака розробників консультував сам Сапковський. Історія вийшла самостійною, інтригуючою та серйозною. Сюжет не позбавлений крутих поворотів та моральних дилем, які вплинуть на ігровий світ не тільки в кінцевій відеовставці (привіт Відьмак 3) та Геральту доведеться жити з тим, які вибори він зробив у минулому.
Графіка зірок з неба не вистачає, адже гра використовує накачаний стероїдами двигун від Neverwinter Nights 2, але все одно виглядає приємно, особливо радує дизайн монстрів, всі відрізняються деталями, забарвленням та розміром, а не є простим ретекстуром раніше зустрінутих супротивників (знову) привіт Відьмаку 3). На що справді варто звернути увагу на цю гру — то це на атмосферу. У поєднанні з дизайном локацій, світловими фільтрами та динамічними погодними ефектами виходить вкрай переконливий похмурий, але по-своєму чарівний середньовічний світ, наповнений духом слов'янського фольклору.
В озвученні гри відчувається серйозний підхід, світ гри наповнений різними звуками і кожна локація за своїм шумом розповідає певну історію: церковний район, де люди ховаються вдома щоночі, щоб не натрапити на монстрів чи бандитів; чарівне село біля міської брами, за благополуччям якої ховається своя темна історія; обитель ордену палаючої троянди, музика, у якій віддає зловісними мотивами.
Музика у грі казкова і незабутня. Недарма розробник прикладає до копії гри диск із саундтреком — таку музику справді приємно слухати й окремо від ігрового процесу, а кожна мелодія надовго впадає в душу та викликає приємні асоціації з локаціями, в яких вона програється. Нехай і немає жіночого вокалу та хорового співу, але магічна комбінація клавішних, струнних та ударних грає прямо на струнах душі гравця, торкаючись тих ноток, яких варті лише шедеври.
Насамкінець про бойову систему: бій відбувається рахунок натискання ЛКМ в такт і може здатися спочатку досить нудним процесом, але уявіть, що у грі існує 3 стилю бою (швидкий, силовий і груповий) і кожен із них має власну анімацію, набір яких відкривається при прокачуванні кожної з гілок до 8 різних анімацій однією стиль. Тепер помножте це два. Так-так, на кожен відьомий меч у грі своя група анімацій. Разом маємо 48 анімацій лише на удари відьомих мечів для гри 2007 року, адже у грі є ще й інша зброя. І разом із заразливим "позв'якуванням" при критичних ударах бойовка у Відьмаку складається у справжню симфонію сталі, крові та болю.
Моя думка така, що гра незаслужено недооцінена для свого часу і я дуже не хотів би її забуття на тлі виходу Відьмака 3. Я вкрай рекомендую цю гру до проходження всіх фанатів цієї серії. 9.5 із 10