У ролі майстровитого злодія і в декораціях вікторіанської епохи потрібно пробиратися до мети непоміченим (хоча можна вибрати і інший спосіб проходження), вирішувати головоломки та використовувати всі наявні засоби для досягнення цієї мети.
Судячи з такого опису, все має бути цікавим. Так і є: ми знайомимося з духом часу, що давно минув, завдяки чудово відтвореним деталям, вивчаємо локацію на предмет безшумного проходження, насолоджуємося постановкою деяких завдань.
Але не всі завдання настільки цікаві та різноманітні, а захопленість ігровим процесом часто страждає від поганих дрібниць на кшталт незручної навігацією по ігровому світу (поряд з екранами завантаження між кварталами міста), не такою вдалою для такої гри архітектурою міста і т.д. Не до кінця зрозумілі враження від сюжету: з одного боку цікаво стежити за добре опрацьованими персонажами; з іншого - статисти зовсім не відрізняються один від одного, і в момент, коли одні скидають інших, стає сумно від одноманітності. Плюс повсюдна містика явно не грає на руку оповіді (яка й так слабка) — тут краще підійшло б щось більш присадкувате та реалістичне.
І все ж, незважаючи на недоліки та проблеми, «Злодій» захоплює і напевно затримає біля екрана хоча б до розв'язки.