Оповідь у тому, як хрень написали. Ні, серйозно, написати таку марення — це треба вміти, і це при тому, що геймплей дуже цікавий, але через сценарій грати не хочеться. Ми граємо за Гаррета, професійного злодія-домушника. Лазаємо по локаціях, забираємо все, що погано лежить, знімаємо у охоронців гаманці і таке інше. Щоб не спалили, ховаємось у тіні, під столами, навіть під лавку залізти можна, так само можна залазити і на шафи, у вентиляцію. Геймплей у гри приємний, я грав на пк, але з геймпадом від 360-ої коробки, і все відчувається просто чудово. Що стосується сюжету, то скажемо спасибі Ріані Пратчетт. Щоб не спойлерити для тих, хто не грав, скажу так: подивіться перші 15 хвилин гри на ютубі та останні 15 хвилин. Це рекордне марення. Якби не сценарій, то гра була б максимально крута, але є ще один момент: рівень у занедбаній лікарні — ось тільки заради нього і можна в принципі грати.