Transistor
Transistor — приключенческая ролевая игра с пошаговыми боями в научно-фантастическом сеттинге. Игра расскажет историю девушки по имени Ред. Она собирается отомстить... Детальніше
Свого часу, Бастіон не справив на мене враження, проте залишив свій відбиток не тільки прекрасним артом, а й розповіддю, а також цілком класною кінцівкою. Не можу сказати, що грав у нього із задоволенням, але завжди був оповідач, завдяки якому ми відволікалися від геймплея, який швидко приїдався. Транзистор практично такий самий.
Замість оповідача тепер з нами меч, що говорить, а геймплей пішов у тактику. Безперечна моя любов до покрокових боїв, але на жаль, тут вони так само швидко набридають через те, що знаходиш найзручнішу для тебе комбінацію, що працює частина гри. Арт тут також чудовий, суперечки немає, але наш меч не так гарно говорить і не так часто щось, за що можна було б зачепитися. Простіше кажучи – він не відволікає від одноманітності геймплей. І саме через це я дуже неохоче повертався в гру і охоче хотів відволіктися майже дві третини проходження. На щастя під кінець сюжет почав набирати обертів.
Адже суть у чому. Сюжет розповідає про мовчазну співачку Ред і знайдений її меч, а також про спермо-роботи та інтриги, що поширилися по всьому місту. Навіть дізнавшись хто став причиною цього, особисто я не отримав деякі відповіді, але цілком їх міг додумати на підставі того, що є, хоча не всі! І знаєте, сюжет тут лише спосіб показати ставлення двох персонажів: героїні Ред та її меча. Досить цікаво зробити так, що через нескінченний монолог героя ми починаємо відчувати до нього симпатію і дрібні сценки якось по-своєму запам'ятовуються. Хоча тлом та сама рутина лише кілька разів до фіналу даючи нам сюжет.
Лише до фіналу сюжет набирає обертів, відносини героїв якимось чином відчуваються сильніше, арт показує себе на піку як у Бастіоні та фінал… Гарний. Ось чесно. На момент проходження думав бути покидьком і поставити грі 2 бали т.к. рутина розбавлялася не так добре, проте фінал просто був зроблений дуже красиво. Навіть файнал твіст трохи дивує, як дає останній штрих красивій картині, на яку ти дивився лише в підлогу ока.
3 з 5
Автори, як і раніше, мають свою чарівну дивну манеру розповіді, яка у фіналі чудово вистрілює, проте оригінальний геймплей до жахів приїдається. Важко сказати, кому б я порадив Транзистор. Розробники могли б спокійно створити непогану новелу, але, на щастя, вони чудово розуміють, що може відчути гравець, якщо в історії він буде учасником, а не спостерігачем. У цьому їм уклін.
В своё время, Бастион не произвёл на меня впечатление, однако оставил свой отпечаток не только прекрасным артом, но и повествованием, а так же вполне классной концовкой. Не могу сказать, что играл в него с удовольствием, но всегда был рассказчик, благодаря которому мы отвлекались от геймплея, который вполне быстро приедался. Транзистор практически такой же.
Вместо рассказчика теперь с нами говорящий меч, а геймплей ушёл в тактику. Бесспорна моя любовь к пошаговым боям, но к сожалению, здесь они так же быстро приедаются ввиду того, что находишь самую удобную для тебя комбинацию, работающую часть игры. Арт здесь так же великолепен, спору нет, но наш меч не столь красиво говорит и не так часто что-то, за что можно было бы зацепиться. Проще говоря – он не отвлекает от однообразия геймплея. И именно из-за этого, я очень неохотно возвращался в игру и охотно хотел отвлечься почти две трети прохождения. К счастью под конец сюжет начал набирать обороты.
Суть ведь в чём. Сюжет рассказывает о молчаливой певице Ред и найденом её мече, а так же о распространившихся по всему городу спермо-роботах и интригах. Даже узнав кто стал этому причиной, лично я не получил некоторые ответы, но вполне их мог додумать на основании того, что есть, хотя не все! И знаете, сюжет тут лишь способ показать отношение двух персонажей: героини Ред и её меча. Довольно интересно сделать так, что через нескончаемый монолог героя мы начинаем чувствовать к нему симпатию и мелкие сценки как-то по своему запоминаются. Хотя фоном всё та же рутина лишь несколько раз до финала давая нам сюжет.
Лишь к финалу сюжет набирает обороты, отношения героев каким то образом ощущаются сильнее, арт показывает себя на пике как в Бастионе и финал… Красивый. Вот честно. На момент прохождения думал быть подонком и поставить игре 2 балла т.к. рутина разбавлялась не так уж хорошо, однако финал просто был сделан очень красиво. Даже файнал твист не сколь удивляет, сколь даёт последний штрих красивой картине, на которую ты смотрел лишь в пол глаза.
3 из 5
Авторы по-прежнему имеют свою чарующую странную манеру повествования, которая в финале отлично выстреливает, однако оригинальный геймплей до жути приедается. Сложно сказать кому бы я посоветовал Транзистор. Разрабы могли бы спокойно создать неплохую новеллу, но к счастью они прекрасно понимают, что может ощутить игрок, если в истории он будет участником, а не наблюдателем. В этом им поклон.