Огляд найочікуванішого аніме 2024 року — «Термінатор Нуль». Спаситель не прийшов

С моменту анонсу аніме «Термінатор Зеро» (Terminator Zero) виникло багато запитань. Про що буде сюжет, чи вдасться передати атмосферу фільмів, і чи підходить для цього анімація? Усе це призвело до того, що проект Netflix став найочікуванішим аніме-серіалом 2024 року. Традиційно вийшов увесь сезон цілком, який я відразу ж подивився. Чи потрібно віддавати одяг і мотоцикл, чи знову не те? Усі подробиці в огляді.

Відносини з адаптаціями у Netflix завжди були складними. Найбільшого успіху стримінговий сервіс досяг саме в аніме. «Кастлванія» (Castlevania) та «Кіберпанк: Бігучі по краю» (Cyberpunk: Edgerunners) стали живою класикою, яка дала фанатам чи не більше вражень, ніж оригінали. З «Термінатором Зеро» було складніше. Серію непогано штормило в останні роки, через що знайти адекватний сюжет для адаптації, та ще й прив'язати його до «канонічної історії» — завдання зі зірочкою.

За роботу взявся один із старожилів індустрії — Масасі Кудо (Masashi Kudo). В якості художника чоловік брав участь у роботі над, наприклад, «Блічем» (Bleach), а ще встиг зрежисерувати аж кілька повноцінних серіалів. Основний же обсяг розробки проекту виконала студія Production I.G, яка, на хвилиночку, створила «Привида в броні» (Koukaku Kidoutai).

В загальному, «Термінатором Зеро» був у надійних руках, але що ж там із сюжетом? Цього разу історія ніяк не стосується Джона Коннора. Нам практично з порога заявляють, що обраний — це просто статус, який займали в різний час різні люди. Чим більше переміщень у часі траплялося, тим більше відгалужень створювалося, а тому лінія, де сім'я Коннорів визначала долю людства, — далеко не єдина.

Ця ідея у багатьох аспектах перегукується з останнім фільмом «Термінатор: Темні долі» (Terminator: Dark Fate), де Джона все-таки вбивають, а роль обраного бере зовсім інша людина. До речі, картина з оглушливим тріском провалилася в прокаті, тому вибір саме цього сюжету в якості орієнтира здається сумнівним рішенням. А ще ви можете помітити паралелі з, несподівано, «Месниками: Фінал» (Avengers: Endgame). Там концепцію переміщень пояснювали схожим чином. Навіть візуалізація відгалужень однакова, тільки в «Месниках: Фінал» це робить Древня, а в аніме — пророчиця. Усе для того, щоб переконати глядачів у головній ідеї — майбутнє не передбачене. Для серії «Термінатор» саме ця проста фраза була однією з найпроблемніших.

Якщо ви добре орієнтуєтеся в лорі, то знаєте, що всі відбуваються події довгий час оберталися в петлі, коли Джон Коннор у будь-якому випадку повинен був стати лідером опору, Скайнет при будь-якому розкладі з'являвся, а Сара повинна була познайомитися з Різом, щоб потім відправитися в минуле і народити сина. Інтрига зберігалася лише в тому, що буде відбуватися з Джоном вже в майбутньому, і як саме він закінчить війну. Однак у такому сюжеті відсутня необхідність в Арнольді Шварценеггері-машині (Arnold Schwarzenegger), що позбавляло історію головного колориту — термінаторів в образі людей. Природно, досі ми не побачили закінчення війни, хоча багато режисерів і намагалися зрушити сюжет з мертвої точки.

Нова змінна, озвучена в аніме, кардинально змінює картину. Тепер переміщення в минуле — це автоматично точка неповернення, коли всі відбуваються події в подальшому можуть і, швидше за все, будуть розвиватися вже за іншими сценаріями.

Зав'язка знайомить нас з японським ученим Малкольмом Лі з 1997 року. У чоловіка троє дітей і загибла в автокатастрофі дружина, а ще він вже довгі роки намагається створити власний штучний інтелект, який став би японським відповіддю Скайнету і захистив би людей від Судного дня.

Другим головним героєм виступає дівчина з 2022 — Ейко. Вона вирушає з свого часу назустріч черговому термінатору (не Шварценеггеру), щоб зупинити Малкольма і не дати Скайнету підпорядкувати собі ще один штучний розум.

В цілому початок історії відчувається цілком у дусі серії, що невільно налаштовує на вже знайомі теми, але не тут-то було. Цього разу творці вирішили вплотну зіткнути не людину і машину, а людину і штучний інтелект. Такий хід виглядає більш сучасним, адже в епоху нейромереж саме ШІ відчувається більшою загрозою, ніж черговий тупуватий термінатор.

На жаль, це ж і головна проблема. Творці говорили, що хочуть перенести в аніме весь жах від присутності термінатора, але до кінця це не працює. Черговий накачаний чоловік дійсно виносить цілі будівлі людей, але особливого страху не викликає. До того ж термінатор з'являється від випадку до випадку. Все тому, що головний акцент зміщений на Кокоро — штучний інтелект Малкольма. Учений проводить з нею довгі години, обговорюючи, чому жорстокі люди все-таки заслуговують на порятунок, і тут очікуєш філософських дебатів, битви умів і різних поглядів на життя, однак і тут творці «не докрутили».

Весь діалог Лі і Кокоро зводиться приблизно до наступного — «ми заслуговуємо на порятунок, ми можемо змінюватися; ні, адже всі ваші винаходи були створені для війни, а слово робот взагалі походить від “раб”; ти права, але ми все одно повинні бути спасені тобою, подивися як люди жертвують собою; ну раз жертвують, тоді ладно, я подумаю».

Значно, як творці намагалися заглибитися в складні теми, але зіткнулися з тим самим, з чим стикаються більшість сучасних творців, які розмірковують про ШІ, — все вже сказано. Ця тема настільки добре і повно досліджена, що придумати якусь незвичайну ідею, та ще й в межах коротких 8 серій, практично неможливо. Будь-які аргументи Малкольма вже десь колись звучали, як і відповіді Кокоро на них. Фінал же й зовсім здається притягнутим за вуха, оскільки до такої кінцівки абсолютно нічого не спонукало, і вона сталася не як результат суперечки людини і ШІ, а просто за бажанням сценариста.

Зате творці відкрили для себе і всієї франшизи шлях вперед. Тепер з світом «Термінатора» справді можна експериментувати і вигадувати щось нове, логічно пояснюючи відбувається іншими відгалуженнями. Правда, серіал не є офіційним каноном, але в даному випадку це невелика проблема, оскільки останні канонічні картини залишають бажати кращого.

Говорячи про сюжет в цілому, мені він не здалося якимось оригінальним або захоплюючим. Історія вийшла однозначно кращою, ніж у останніх фільмах, але одкровень не сталося. Співпереживати особливо немає кому, необхідного напруження також майже не виникає. Персонажі картонні. Ти дивишся аніме як непоганий мультфільм на цю тему, але, на жаль, «того самого Термінатора» в ньому не відчувається.

З візуальної сторони аніме вийшло на рівні. Добротна картинка без якихось несподіванок. Коли термінатори без шкіри — в них завжди відчувається розмір і вага, людишки на фоні винищувачів людства значно спритніші і слабші.

Трохи не вистачило майбутнього. Автори майже покадрово повторили сцену з черепами і безліччю машин, а щось окрім показати забули. Як саме живуть люди майбутнього, що зараз з Джоном і на якому етапі війна — все залишиться невідомим. І це велика проблема, оскільки майже повне ігнорування загальних з фільмами деталей заважає мультфільму бути частиною великої історії, залишаючись дорогим фанфіком на цю тему.

Екшену не так багато, як очікуєш від проєкту зі словом «термінатор» у назві. Відкриваюча сцена вражає, але далі будуть тільки рядові перестрілки. В умовах анімації сутички з термінатором можна було б зробити по-справжньому запам'ятовуваними, але в підсумку все уж занадто банально. А ось музична тема сподобалася. Дуже підходить за настроєм і загальною тривожністю.

***

«Термінатор Зеро» тепло прийняли критики, але ми не побачили нічого, що дозволило б назвати це шоу хітом. Непоганий сюжет не справляється з тими амбіціями, про які заявляє, персонажі занадто схематичні, а філософські ідеї миготіли в мільйоні інших проєктів на схожу тему. Подивитися можна як непогану фантазію на цю тему, не більше.