Піксельна магія: ентузіаст зібрав працюючу камеру з сенсора від комп'ютерної миші

Любитель електроніки під псевдонімом Dycus здивував спільноту Reddit своїм новим винаходом. Він створив працюючу цифрову камеру, головним елементом якої став оптичний сенсор від старої комп'ютерної миші. В основі пристрою лежить датчик ADNS-3090, який зазвичай відстежує переміщення курсора, але в цій конструкції він виконує роль фотоматриці. Незважаючи на скромні можливості — роздільна здатність всього 30 на 30 точок і 64 градації сірого — камера робить повноцінні монохромні знімки.

Розробник не обмежився базовою функціональністю і додав в незвичайну камеру кілька творчих режимів. Окрім звичайних одиничних кадрів, можна робити серії з двох або чотирьох фото, а також знімати панорами шляхом проведення пристроєм по вертикалі. Для розваги є і режим малювання, який перетворює камеру в мініатюрний графічний планшет.

Усі деталі корпусу були надруковані на 3D-принтері, а збірка виявилася настільки компактною, що деякі внутрішні плати довелося скріплювати спеціальною стрічкою. Всередині також розмістилася енергонезалежна пам'ять об'ємом 32 КБ, куди може поміститися до 48 фотографій, а одного заряду акумулятора вистачає на кілька годин роботи. Готові знімки можна переглядати на вбудованому екрані, а для їх вивантаження на комп'ютер автор написав спеціальну утиліту. Отримувані зображення, хоч і складаються з умовних 900 точок, зберігають впізнаваність і мають особливу естетику, що ріднить їх з ранньою цифровою фотографією.

В коментарях до проєкту користувачі почали ділитися іншими несподіваними інженерними рішеннями, наприклад, використанням мікросхеми оперативної пам'яті в якості датчика зображення, що доводить, що у технологій завжди є простір для нестандартного застосування.

Як виявилося, високочутливі оптичні датчики в звичайних комп'ютерних мишках можуть бути використані і для уловлювання звукових вібрацій і навіть перетворення мови в текст за допомогою спеціального ПЗ. Тому одна і та ж технологія може служити як інструментом для творчості, так і для спостереження, і ця двоїстість змушує по-новому поглянути на звичну периферію, яка нас оточує.