Я з дитинства капітаном мріяв
Тяжкого міжзоряного лінкора,
Мені цю мету носій передав,
Хоч він сам був до пенсії сапером.
Носій — це не батько, не мати
Але щось так само близьке, схоже,
Людей я навчився розуміти.
Любити людей. І ненавидіти — теж —
Лише від нього. Адже я тепер і сам
За генами людина певною мірою,
І потяг до різнокольорових небес
У моїй прошитій когнітивній сфері.
Носій мій успішно розібрав
Сто тисяч хв. І стільки ж поставив.
На тисячі планет він воював,
Коротше, був він найчесніших правил.
Але космосом він марив все одно,
Хоча був надто старий для нової школи.
Він передав мрію дітям, але
Через лікаря помилки став безстатевим...
І ось у запої якось він вирішив
Дати життя дитині хоч іншого виду,
І передати, наскільки вистачить сил,
Тому свої прагнення та образи.
Його при народженні я не вбив —
Хірургом був вирваний обережно,
Неодноразово з ним я говорив,
І допомагав, як можна було.
Він навчив мене всьому, що знав,
І передав імперське громадянство,
Свій колійний з позначками журнал,
Мрію про небо, вітер далеких мандрівок!..
А згодом помер. Рак його вбив —
Рак із плазмоганом із сузір'я Раку.
П'ять років тому. Лише руку зачепив,
Вистачило радіації, проте...


...Зазвичай ті з нас, хто швидше,
Кому у рідному вулику не сидиться,
У десантники йдуть, щоб скоріше
На посади командні пробитись.
Природні активи не проп'єш:
Жеремо все підряд і дихаємо чим завгодно!
І пазурі рвуть броню, як віброніж,
І рани гояться чудово!
Але ж я капітаном стати хотів,
Не піхотинцем у званні капітана,
А бравим астронавтом, чия доля
Завоювати туманність Магеллана.
І ось тепер, що згорнувся клубком,
Сиджу в радіорубці на фрегаті,
І слухаю ефір, але річ у тому,
Що я не перехоплювач, а рятувальник.
У кваліфікації немає сумнівів,
Мені все в ефірі близько та знайомо,
Я в космосі за сотні світлоліт
Ваш крик почую та прийду на допомогу.
Корабель ворожий я засік за п'ять годин,
Але він забув про пункт- "рятувальників не чіпати"
Торпеду в лоб нам засадив і був такий,
А люди у вакуумі жити, на жаль, не можуть.
Рятувальники рятувальників врятували,
І знову ми приступили до роботи,
Але новий капітан наш був із Землі —
І дивного його там навчили.
Вирішив рятувати навіть ворога, якщо кличе,
Адже такого пункту у нас у статутах немає,
А я лише не хочу щоб космоліт
Другий за два тижні отримав ракету.
На Денеб-Вісім я зможу дихати
Але вас фтор прикінчить за хвилину!
Я вас намагався врятувати, вашу ж матір!
І підлим псом був названий чомусь...
Вже готується до посадки наш пілот,
Космодесантники скафандри перевіряють,
А я шукаю сліди зенітників частот,
І дивлячись у обличчя ваші подумки
прощаюсь