S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl вийшла. Що про гру думають журналісти та гравці

S.T.A.L.K.E.R. 2 ніби проводить майстер-клас з того, як повинна створюватися атмосфера у відеоіграх. У гри неймовірна динамічна погода з темними ночами та радіоактивними бурями, які фарбують небо в пекельний червоний або отруйно-зелений кольори. Це виглядає справді жахливо. На унікальну атмосферу покинутого Чорнобиля працюють навіть такі дрібниці, як стук дощу по палубі іржавого корабля. Усе це знайоме кожному, хто грав у першого «Сталкера» та аддони для нього.

Друга частина в цілому прагне зберегти дух оригінальної гри 2007 року. В результаті вона більше нагадує хардкорний виживальник, ніж звичний шутер від першої особи. Перш ніж вступати в перестрілку, потрібно до неї підготуватися, адже пара-трійка попадань гарантовано вб'є вас. Навіть випадкове поранення може обернутися неприємністю, якщо почнеться кровотеча. Окрім цього, потрібно слідкувати за рівнем радіації, голодом і перевантаженням інвентаря. Причому не можна сказати, що гра ідеально витримала баланс між різними складовими геймплею. Однак ця хаотичність у контексті сеттингу сприймається як достоїнство.

На жаль, вороги часто поводяться нерозумно і неестественно, наприклад, хаотично бігають по полю бою. Але слабкий штучний інтелект компенсується прекрасним зором, який дозволяє помічати гравця на великих відстанях, і неймовірною точністю. Причому перестрілка може початися несподівано, наприклад, через невдалий вибір рядка в діалозі. В цьому випадку ви гарантовано будете поранені, а якщо не пощастить, то вас вб'ють на місці. При цьому важливо зазначити, що стріляти у другому «Сталкері» дійсно цікаво завдяки відмінній опрацюванні зброї та реакції ворогів на прямі влучення.

Головна проблема гри — її технічний стан. І справа не тільки в завищених системних вимогах на ПК. Персонажі часто проходять крізь стіни, предмети з'являються з повітря, зустрічаються графічні артефакти і неадекватна фізика тіл. А критичні баги, які роблять неможливим пройти сюжетне завдання, можуть зовсім відбити ваше бажання грати далі.

Вихід S.T.A.L.K.E.R. 2 — не що інше, як чудове досягнення. Гра дотримується унікального бачення студії про те, як має виглядати шутер з елементами виживання у відкритому світі. Вона груба і безкомпромісна. Її геймплей залишився таким же, як і в 2009 році, але він грамотно доповнений сучасною механікою перестрілок.

Сюжет у грі нерівний і йому явно не вистачає запам'ятовуваних персонажів. Тим не менш, мені було цікаво спостерігати, як розвивається місцева історія і відкриваються таємниці Зони. А можливість приймати рішення під час протистояння фракцій впливає на світ і спрямовує історію в нове русло. Причому ця непередбачуваність є навіть у побічних завданнях. Тут нікому не можна довіряти, адже будь-який квестодавець може відправити вас на смерть або вистрілити в спину після завершення його доручення.

Гра генерує унікальні ситуації абсолютно випадковим чином. На вас можуть несподівано напасти мутанти, і ви будете відбиватися від них пліч-о-пліч з незнайомими сталкерами. А ззаду причаївся кровосос, який більшу частину часу залишався невидимим і став помітним лише в самий останній момент. Хаотично змінюючи позицію, легко потрапити в смертельно небезпечну аномалію. І це лише одна з безлічі ситуацій, які виникають під час проходження.

Непередбачуваність у перестрілках і сюжеті поєднується з опрацьованим світом, який приховує похмурі таємниці. За це грі можна пробачити її технічні проблеми.

Для прихильників хардкорних шутерів або жорстоких ігор про постапокаліпсис S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl дійсно бездоганна. На жаль, через безліч технічних помилок це той проект, який не варто проходити прямо зараз. Почекати трохи часу, і ви отримаєте один з найкращих досвідів виживання. Але зараз ми можемо рекомендувати «Сталкер» лише найбільшим прихильникам серії.

Будьте готові до того, що гра постійно намагається вас вбити. Бандити стріляють у спину, коли ви відвернетеся, зграї собак вміють оточувати сталкерів і нападати одночасно з різних сторін, а пережити викид на відкритій місцевості неможливо навіть теоретично. При цьому за ним цікаво спостерігати з безпечного місця. Червоне небо, яке перетинається блискавками, створює абсолютно унікальну атмосферу. Безумно шкода, що баги ламають ефект занурення. В результаті друга «Сталкер» сприймається як найкраща, але при цьому найзламаніша гра 2024 року.

Блукання на самоті в S.T.A.L.K.E.R. 2 викликає особливі почуття. Ви хлюпаете через туман по мокрому болоту, яке оточене гігантськими очеретами, а темно-фіолетове небо займає половину екрану. Вдалині чути постріли, звук наближається, і ваш герой розрізняє стогони пораненого мутанта. Відчуття загострюється від усвідомлення того, що ви зіткнулися з дикою природою, якій все одно, живі ви чи мертві. Це незвичайний вид виживання. Зона відчуження викликає стихійне почуття свободи.

Бої в «Сталкері» представляють масу проблем. До базової механіки претензій немає — вона чітка і чутлива, причому зброя відмінно відчувається. Питання до технічної складової. Противники можуть переслідувати вас крізь стіни і матеріалізуватися ззаду, а іноді у них відокремлюється голова від тіла. Виникає питання, куди взагалі стріляти в такому випадку? Такі недоробки, на жаль, руйнують атмосферу чорнобильської Зони.

Визнаю: я був налаштований скептично. Яскраві трейлери, презентації Microsoft, Unreal Engine 5 — маркетинг S.T.A.L.K.E.R. 2 не схожий на попередні ігри серії, які я знав і любив. Чи справді GSC відмовилася від характерних рис своєї гри і випустила аналог Metro з іншим назвою?

На щастя, нічого подібного не сталося. «Серце Чорнобиля» — це «Сталкер» до мозку кісток, неповторна суміш шутера, immersive sim і хоррора. Амбіції гри прямо рвуться через шви її нового движка. У ній все ще безліч фракцій, артефактів, аномалій, людей, які займаються своїми справами і стріляють один в одного з радянської зброї.

При цьому нова гра успадкувала і недоліки першої частини. Навіть на потужному комп'ютері вона працює нестабільно і періодично підтормажує. Окрім цього, в «Сталкері» багато глюків і багів. Наприклад, штучний інтелект NPC іноді не відрізняє союзників від ворогів, тому не рідкість випадки, коли представники однієї фракції стріляють один в одного без видимих причин.

Чи люблю я S.T.A.L.K.E.R. 2? Так! Але визнаю, що його полюбити нелегко, принаймні, без патчів, які GSC обіцяє випустити найближчим часом.