Китай в ігровій індустрії: мавпа, тріади та давні війни

Закрийте очі, сідайте зручно та розслабтеся, дихайте рівно. Спостерігайте за диханням. Китай… Одне це слово — як удар гонга (вдих — видих), розкочується ехом по тисячоліттям. Історія, висічена на камені цивілізації, яка бачила і народження величезних прозрінь, і падіння, залиті кров'ю найжорстокіших битв. Міфологія… О, тут у мене мурахи біжать по шкірі! Це не просто казки, це сплетення минулого з духовністю, де герої дихають вогнем легенд. І знаєте, що мене по-справжньому зачіпає? Відеоігри! У них оживає давній Китай, виплескуючи на екрани всю свою лють, мудрість і таємничість. Здається, як тільки з'явилися ці електронні світи, вони відразу прилипли до китайських епосів, як набридливі мухи на медову лепешку.

Китай… «Ш-ш-ш», — шепоче вітер, розносячи по просторах інтернету чутки про давні імперії, непохитних воїнів і мудрих драконів. Ігровий світ, як ненаситний дракон, поглинає ці легенди, випльовуючи їх на наші екрани у вигляді піксельної мішанини, від якої іноді й око не відвести. І ось я тут, у цій цифровій всесвіті, де герої борються на мечах, імператори правлять у віртуальних палацах, а дракони вивергають піксельний вогонь. Китай — це просто якась нескінченна скарбниця, яку ігродели розтягують на сувеніри.

Почнемо з класики, з того, що у мене асоціюється з Китаєм в іграх. І це Dynasty Warriors. Пам'ятаєте ці безглузді битви з тисячами ворогів? Навіщо? Яка, до біса, тактика? Просто біжиш, рубаєш, кричиш «ХА!» і дивишся, як пікселі розлітаються в усі сторони. І ось, після сотого години такого геймплею, ти раптом починаєш щось розуміти. Так, історія Троєцарства — це, звичайно, цікаво. Але головне — це можливість відчути себе епічним героєм, здатним в одиночку знести цілу армію.

А от Jade Empire від BioWare — це вже інша пісня. Тут як би духовні пошуки і кунг-фу. Світ красивий, персонажі цікаві, але відчуття, що тебе годують локшиною, якось не відпускає. Якось все стерильно, гладко, і з купою кліше. Так, звичайно, грати цікаво, але, відчуваю я, що мене більше розважають, ніж просвітлюють. Нам пропонують філософствувати про добро і зло, але не за цим же я прийшов у гру, правильно? Я прийшов, щоб махати кулаками! А те, що я попутно щось дізнаюся про китайські традиції, просто приємний бонус.

А потім я натрапив на Genshin Impact. Так, це не про історію, це більше про фентезі, але графіка, дизайн, китайські мотиви, які так і пронизують гру!.. І ось я бігаю по цих яскравих пейзажах, збираю персонажів — і раптом стаю фанатом. Ні, серйозно. Погружаєшся в цей світ і починаєш розуміти, що ця суміш з китайської культури, аніме-естетики та фентезі затягує, як болото. Правда, потім, коли ти починаєш розуміти, що тут усе зав'язано на донаті, стає сумно. І ось я вже не дослідник, а хом’ячок, який крутить рулетку, сподіваючись отримати нового персонажа.

Чорт забирай, ось воно! Відчуваєте, як від однієї тільки назви Black Myth: Wukong по шкірі бігають мурашки? Це не просто гра, це ковток свіжого повітря, це епік! Ця річ мене зачепила. І не просто зачепила, а вчепилася, як голодний дракон у шию оленя.

Сюжет, в основі якого лежить книга «Подорож на Захід», дуже хороший. Те, як китайські хлопці з Game Science його інтерпретували, це щось неймовірне! Це не просто казка, а справжня містерія, окутана туманом давнини, просочена міфологією і пронизана болем і люттю. Знаєте, як буває, коли легенда оживає на екрані? Ось це той самий випадок! Після ігрової сесії я рив інтернет, щоб дізнатися якомога більше про китайську історію і міфологію, а це дорого коштує!

А графіка… Графіка — це окрема пісня! Я не знаю, як вони це зробили, але цей міфічний Китай — просто щось. Це не просто красивий фон, це цілий світ — живий, дихаючий, зі своїми таємницями і легендами. Кожна деталь пропрацьована до найменших нюансів. Це ніби ти сам потрапив у цей світ, тобі хочеться дослідити кожен його куточок, кожен закуток. І так, я визнаю, що зависав на цих красивих пейзажах.

Бойова система — особлива розмова. Це не просто безглузде махання мечем, а справжня симфонія рухів, де кожен удар, кожен блок вивірений і точний. Противники не дурні боти, а справжні воїни, кожен зі своїми унікальними здібностями. І ось ти сидиш, нервуєшся і відчуваєш себе в справжньому бою. І знаєте, в цей момент час ніби зупиняється, а ти просто занурюєшся в цей світ, забуваючи про все на світі.

А які демони, які загадки, які історії — все це мене заплутало до чортів. І я зрозумів, що це не просто гра, це справжня подорож в невідомість, де за кожним поворотом чекає щось нове і несподіване. І ось я вже не просто граю, а досліджую, вивчаю, намагаюся розгадати таємниці, як якийсь археолог, що знайшов давню гробницю. Ось вона, та сама гра про Китай.

Ну добре, гра не без проблем, але вона явно перевершила більшість західних проектів.

***

Піксельний Китай — це не справжній Китай, але це чортівськи захоплююче! І навіть якщо це спотворене, піксельне відображення, воно іноді буває досить привабливим. І ось я знову запускаю гру, беру в руки меч і знову відправляюся в віртуальну Піднебесну, де все не так, як насправді, а навіть краще. Але це вже зовсім інша історія, в майбутньому я продовжу шукати ігри з такою улюбленою мною китайською обстановкою.