Вчені повернули лютохвостів? Розповідаємо про нове досягнення науки

Одна з головних сенсацій останніх днів — вовченята Ромул (Romulus), Рем (Remus) та Халісі (Khaleesi). Це не звичайні вовченята, а, згідно з заявою генетично-інженерної компанії Colossal Biosciences, перші за 13 000 років представники зниклого виду ссавців Aenocyon dirus. Відомий у зоології як жахливий вовк, саме цей хижак став прообразом лютоволків з творів фентезі-письменника Джорджа Мартіна (George R. R. Martin). Виходить, вчені змогли успішно повернути вимерлу тварину? «Парк юрського періоду» (Jurassic Park) більше не щось з роду фантастики? Давайте розбиратися.

Раз вже мова зайшла про «Парк юрського періоду», то слід одразу зазначити, що ніхто не воскресив лютоволків з збереженої в животику комара крові і замороженої клітини, як динозаврів у популярному фільмі. Подібний сценарій вважається неможливим, оскільки генетичний матеріал давніх тварин занадто зруйнований. Замість цього Colossal Biosciences використала передові методи редагування ДНК та клонування, щоб відтворити ті риси, які, згідно з уявленням вчених, відрізняли Aenocyon dirus від найближчих сучасних родичів.

Спочатку генетики витягли ДНК з двох скам'янілих зразків: зуба з Огайо віком 13 000 років, а також слухової кістки з Айдахо 72 000-річної давності. Як вже зазначалося, повний геном отримати з подібних скам'янілостей неможливо, однак дослідники заповнили прогалини, орієнтуючись на ДНК найближчого родича Aenocyon dirus — сірого вовка.

Співробітники Colossal Biosciences визначили 20 відмінностей у 14 генах, що відповідають за риси лютоволка. Серед них — масивний череп, сильні лапи, світла шерсть і більше тіло.

Потім вчені взяли кров сірих вовків (Canis lupus) і відредагували ДНК, використовуючи нові технології. Ядра нових клітин були пересаджені в яйцеклітини домашніх собак (Canis familiaris) на заміну рідним. Потім ембріони помістили в матку сурогатних собак.

Ромул і Рем народилися в жовтні минулого року, а Халісі — в січні цього. Вовченят майже одразу перевели на штучне вигодовування. На даний момент вони живуть в охоронюваному екопарку і знаходяться під постійним наглядом.

Цікаво, що, хоча звірі і ростуть в оточенні людей, ведуть себе вони більш дико, ніж домашні собаки, і намагаються уникати контакту з людиною.

У рамках зусиль по воскрешенню шерстистого мамонта (Mammuthus primigenius) Colossal Biosciences також місяць тому представила так звану «шерстисту мишу». Це генетично модифікована тварина з рисами, характерними для мамонтів, ключова з яких — густий хутро золотисто-коричневого кольору.

В теорії створення шершава мишей наближає повернення мамонтів. Тим не менш, багато експертів скептично ставляться до подібного роду досягнень, відзначаючи майбутні складнощі та ризики при експериментуванні над великими ссавцями. І з точки зору етики робота американської корпорації у багатьох викликає питання.

Що ж до Ромула, Реми та Халісі, то їх статус перших за 13 000 років представників Aenocyon dirus оспорюється деякими дослідниками. Експерти підкреслюють, що створені тварини — це не лютоволки, а генетично модифіковані сірі вовки. Так, у них є окремі риси вимерлого виду, однак це не робить їх його представниками.

Так, у інтерв'ю для BBC палеогенетик з Університету Отаго доктор Нік Роуленс (Nic Rawlence) стверджує наступне:

Роуленс також підкреслює:

Слідів давньої ДНК у Ромула, Реми та Халісі немає. Їх гени лише імітують припустимі риси Aenocyon dirus. Це зазначає біолог Вінсент Лінч (Vincent Lynch) з Університету Буффало в статті Euronews:

Важливо зазначити, що Aenocyon dirus та сірі вовки — не настільки вже й близькі родичі. Їх предки відділилися один від одного кілька мільйонів років тому і належать до різних родів.

До слова, самі представники Colossal визнають, що Ромул, Рем і Халісі — не клони зниклого виду. Однак, за словами наукового директора Бет Шапіро (Beth Shapiro), це і не має особливого значення, адже вовченята — «функціональні копії». Вона вважає, що значення має лише той факт, що у них є основні риси Aenocyon dirus.

Як згадувалося вище, компанія також працює над поверненням мамонтів. У планах Colossal використати доступні фрагменти ДНК шершава мамонта, а також гени сучасних азійських слонів, щоб створити нову тварину. Вчені редагують гени, що відповідають за його шерсть, жир і терморегуляцію. Компанія хоче вивести перше дитинча у 2028 році.

Крім того, розшифровано ген сумчастого вовка (Thylacinus cynocephalus), також відомого як тилацин або тасманський вовк. Теоретично його тепер реально відтворити, однак розмноження сумчастих у лабораторних умовах досі залишається складним процесом.

Другая непроста задача — пересадка ембріона в пташине яйце. У разі прогресу в цій сфері, Colossal спробує вивести птаха додо (Raphus cucullatus) за допомогою його найближчого живого родича — нікобарського голуба (Caloenas nicobarica).

А от кого ми, швидше за все, не побачимо — так це саблезубого тигра смілодона (Smilodon). Знайдена ДНК саблезубих кішок занадто зруйнована, та й немає у смілодона близьких родичів з нині існуючих видів котячих.

***

Чи вдалося генетикам повернути Aenocyon dirus? З одного боку, якщо підходити до питання строго з наукової точки зору — ні, не вдалося: вид все ще залишається вимерлим. Нові вовченята — імітація. З іншого боку, виконана Colossal Biosciences робота — в будь-якому випадку велике досягнення, яке відобразиться на майбутньому всієї генетики. Правда, як саме — поки передбачити складно.

А що думаєте ви? Як ви ставитеся до подібного роду проектів? Розкажіть у коментарях.