Створювачу «Тетриса» Олексію Пажитнову 70 років: як радянський програміст змінив світ і втратив мільйони
Daria Shcheglova
16 квітня виповнилося 70 років Олексію Пажитнову — людині, яка подарувала світу «Тетрис». Його гра стала світовим феноменом і принесла сотні мільйонів доларів західним компаніям. Але сам розробник довгий час не отримував з неї ані копійки. Про його історію — в нашому матеріалі.
Як народився «Тетрис»
Олексій Пажитнов з ранніх років проявляв інтерес до ігор, а до 14 років захопився головоломками і математичними задачами. У 1984 році він працював у Вчислювальному центрі Академії наук СРСР. В результаті він написав гру на основі пентаміно — класичної головоломки з фігурками з п'яти квадратів. Так з'явився «Тетрис».
Играли в «Тетрис»?
Перша версія, випущена в 1985 році, працювала на радянському комп'ютері «Електроніка-60», а блоки в ній зображалися дужками [ ]. Гра миттєво завоювала популярність — спочатку в лабораторіях, потім на піратських дискетах.
Битва за «Тетрис»
Після того, як «Тетрис» почав стрімко поширюватися по Москві, чутки про нову радянську головоломку дійшли до Східної Європи. Програмний дистриб'ютор з Угорщини Роберт Стейн (Robert Stein) зацікавився грою і незабаром вирушив до Москви. Там він зустрівся з Олексієм Пажитновим і, за його власними словами, отримав від нього усне дозволення на поширення «Тетриса». Пажитнов, не маючи юридичних знань і не усвідомлюючи цінності своїх прав, фактично «подарував» гру Стейну.
Вважаючи, що тепер вільно розпоряджається грою, Стейн продав права британській компанії Mirrorsoft, що належала медіамагнату Роберту Максвеллу (Robert Maxwell), і її американському філіалу Spectrum HoloByte. Ці компанії, не дожидаючись юридичного оформлення угоди з СРСР, почали поширювати свої версії «Тетриса» — з музикою, графікою і навіть «російським антуражем»: Юрієм Гагаріним, кадрами з Червоної площі та елементами радянської символіки.
Тим часом Стейн спробував легалізувати угоду і повернувся в СРСР, щоб підписати повноцінний контракт з «Електроноргтехнікою» (ЕЛОРГ) — державною організацією, що курувала експорт технологій. Але радянські чиновники відхилили запропоновані їм умови, запідозривши підступ. Але було вже пізно: «Тетрис» став сенсацією на Заході, а його правовий статус виявився в підвішеному стані.
Істинного автора «Тетриса» світу вперше представили журналісти CBS, викликавши резонанс. Позиції Стейна похитнулися — він приховував свої спроби домовитися з СРСР, і правда про авторство відкрила юридичну і моральну неразбериху.
На цьому фоні почалася справжня «битва за Тетріс». Поки ЕЛОРГ вів мляві переговори зі Стейном, дочірні компанії Максвелла почали продавати права на гру третім сторонам. В результаті японська Bullet-Proof Software та американська Atari Games (через підрозділ Tengen) отримали права на консольні версії. Atari навіть вбудувала в свої картриджі обхідний чіп, порушуючи політику ліцензування Nintendo.
Незабаром ситуація загострилася ще більше. Компанія Nintendo, яка готувала запуск своєї портативної приставки Game Boy, вирішила включити «Тетріс» у комплект постачання. Для цього глава американського підрозділу Nintendo Мінору Аракава (Minoru Arakawa) відправив до Москви Хенка Роджерса (Henk Brouwer Rogers), президента Bullet-Proof Software. Той, на відміну від Стейна, справив хороше враження на співробітників ЕЛОРГ і отримав права на портативні версії гри. Наступним до Москви приїхав сам Стейн, а також син Роберта Максвелла — Кевін (Kevin Maxwell), але вони запізнилися: договір був вже укладений.
Тим часом Nintendo зіткнулася з опором: Atari (через Tengen) випустила власну версію гри для NES, назвавши її TETЯIS, — вона навіть виявилася популярнішою, ніж офіційна. Однак судове розслідування завершилося перемогою Nintendo: за рішенням суду від червня 1989 року Tengen була зобов'язана припинити розповсюдження своєї версії та відкликати вже продані копії.
До 1989 року півдюжини компаній заявили про свої права на «Тетріс» у різних форматах. СРСР отримав від Nintendo разовий платіж у розмірі $450 тисяч і символічні $0.50 з кожного проданого картриджа. Продажі «Тетриса» на Game Boy перевищили 35 мільйонів копій, Nintendo заробила сотні мільйонів доларів, а Радянський Союз — сущі крихти.
Таким чином Пажитнов, хоч і став відомим, більше 10 років не отримував від гри практично нічого. Його права на «Тетріс» перебували в руках держави, як і права на будь-які інші розробки співробітників державних установ. Однак сам програміст говорить, що для нього рішення не боротися за права на гру було цілком усвідомленим.
Я зрозумів, що ситуація в країні з правами така, що якщо я почну боротися за свої гроші і частку, то присвячу цьому залишок життя. Або я можу пожертвувати цією грою і змусити всіх навколо працювати саме на найкраще видання, об'єднати зусилля в цьому позитивному напрямку, щоб гра дійсно була опублікована найкращим чином.
Використати відомість і якість для того, щоб спокійно потім публікувати інші ігри, яких у мене було прибережено, напевно, з десяток. Усвідомлено вирішивши, що я залишаю ці віртуальні гроші комусь іншому. Я вважаю, що це було правильне і розумне стратегічне рішення
Друге дихання
У 1991 році, одразу після розпаду СРСР, Олексій Пажитнов переїхав до США. У середині 1990-х створив власну компанію The Tetris Company, яка нарешті дозволила йому отримувати роялті від своєї гри. А ще влаштувався в Microsoft. Компанія дуже пишалася тим, що до неї приєднався такий видатний спеціаліст — у 1996 році був опублікований відповідний реліз.
Олексій — один з найнестандартніше мислячих людей в ігровій індустрії. Для нас велика честь працювати з ним і використовувати його безцінний досвід при створенні нових захоплюючих ігор
У Microsoft Пажитнов працював майже 10 років, до 2005 року. Займався новими іграми, зокрема логічною головоломкою Pandora's Box і аркадною Hexic для Xbox. Про цей період свого життя програміст відгукується дуже тепло.
Це були найкращі та найпродуктивніші роки моєї роботи як геймдизайнера. Microsoft — компанія практично з необмеженими ресурсами і з дуже розумним керівником. У той час Microsoft очолював Білл Гейтс (Bill Gates), завдяки чому і дух, і традиції компанії були, безумовно, просто відмінними. Я міг працювати 365 днів на рік у будь-який час дня і ночі — у мене завжди і за будь-яких умов був доступ до робочого місця. І це було прекрасно
Увесь цей час його дітище, The Tetris Company, розвивалося: у 2005 році Електроноргтехніка (ЕЛОРГ), яка стала приватизованою російською компанією, була продана The Tetris Company за 15 мільйонів доларів. Саме в цей момент суперечкам щодо прав на «Тетрис», мабуть, було остаточно покладено кінець.
Спадщина
Сьогодні «Тетрис» — це не лише гра. Раніше ми писали, що дітище радянського розробника використовують у терапії пацієнтів з посттравматичним стресовим розладом. Це люди, які пережили щось настільки жахливе, що спогади про це переслідують навіть багато років потому.
А в Канаді за допомогою модифікованої версії лікують «лінивий око» у дітей — зір покращується за рахунок одночасної стимуляції обох очей.
«Тетрис» став однією з найтриваліших кіберспортивних дисциплін — турніри з неї проводяться з 1990-х. У «Тетриса» досі з'являються наслідувачі, а механіка «падіння блоків» міцно закріпилася в індустрії. Тож сказати, що гра досі популярна, особливо на мобільних пристроях, — не сказати нічого.
Какое применение «Тетриса» удивило вас больше всего?
***
Сьогодні Олексій Пажитнов живе в США, бере участь в ігрових конференціях, консультує компанії та іноді дає інтерв'ю. Його стан скромніший, ніж у більшості людей, які заробили на його грі. Але він залишається символом того, як проста ідея може змінити цілу індустрію. Адже «Тетріс» залишається актуальним вже 40 років. Його розуміють усі — від дитини до вченого. І це, мабуть, головне досягнення.
