Огляд The Midnight Walk. Арт-об'єкт в дусі Scorn з приголомшливим візуалом

The Midnight Walk — привабливий арт-проект з вражаючою візуальною стилістикою, але примітивним за сучасними мірками геймплеєм. Після ефектного анонсу, що обіцяв динаміку, стрільбу та пригоди з монстрами, гра перетворилася на черговий симулятор ходьби з рідкісними елементами головоломок і стелс-механік.

Однак не поспішайте списувати проект з рахунків. The Midnight Walk — не така проста гра, як здається. Розробники з MoonHood поставили перед собою амбіційну задачу: поєднати класичний хорор з затишною, «ламповою» атмосферою, де монстри лякають не зовнішнім виглядом, а тривожною недомовленістю, а оточення зігріває, немов тепла ковдра. І в них це вийшло. Незважаючи на монотонний геймплей, ми не могли відірватися від The Midnight Walk. Чому? Розповімо в нашому огляді.

Досліджуючи світ The Midnight Walk, ми не раз ловили себе на думці, що щось подібне вже бачили пару років тому. Після недовгих роздумів згадалася Scorn — проект, де візуал і нестандартне оповідання важливіші за геймплей. Схожість між іграми проявляється не лише в унікальній стилістиці, але й у деталях: жанрі, метафоричності та досить слабкій ігровій складовій. Візуал — краєугольний камінь обох проектів, їхня головна відмінність від інших «симуляторів ходьби». Якщо творці Scorn надихалися роботами Ханса Руді Гігера (Hans Rüdi Giger) та Здзіслава Бексіньського (Zdzisław Beksiński), то художники MoonHood ліпили своїх монстрів з глини та пластиліну, наслідуючи стиль Тіма Бертона (Tim Burton) та міні-серіалу «По ту сторону огорожі» (Over the Garden Wall).

Дія The Midnight Walk відбувається у всесвіті, де згасло Сонце, зануривши світ у кромішню темряву. Місцеві жителі, звичайно, потребуючи світла, зійшли з розуму, а чудовиська, віками приховані у темряві, вирвалися на свободу. Головному герою — воскреслому з мертвих «Згорілому» — належить здійснити «Північну прогулянку» по небезпечному та жахливому світу до Місячної гори, щоб запалити Сонце і повернути світу світло.

Як і в South of Midnight, основний сюжет у The Midnight Walk слугує зв'язуючою ланкою між міні-історіями, через які гравець дізнається про особливості цього світу. У першій же локації вам належить допомогти відрубаним головам впоратися з монстром, що тероризує околицю. Розбираючись у цьому конфлікті, ви дізнаєтеся історію про помсту, жадібність та безрозсудність з паралелями з реального світу. Інші епізоди пропонують упокоїти примар зруйнованого міста або буквально «запалити вогонь» у серці ремісника. Ці історії не такі емоційні, як у South of Midnight, але дають їжу для роздумів. Темрява тут символізує наслідки наших безрозсудних вчинків, а полум'я сірника стає метафорою надії.

Протягом усієї пригоди вас буде супроводжувати оживший «Горшочок» (Potboy) зі свічкою на голові. Цей чарівний персонаж вимагає підживлення вугіллям, що зміцнює вашу дружбу. Він — джерело вічного вогню, який потрібно оберігати від монстрів, що прагнуть забрати частинку тепла собі. Під час проходження вам то й справа будуть зустрічатися розбиті горшочки, натякаючи на крихкість вашого супутника. Завдяки кумедним анімаціям і озвучці, ви миттєво закохаєтеся в «Потбоя» і будете добровільно оберігати його від будь-яких небезпек.

Як і в Scorn, світ The Midnight Walk розкривається поступово. У перші години ви будете просто бродити по окрузі, не розуміючи, це іграшковий світ чи окрема всесвіт. Зустрічані під час проходження персонажі почнуть говорити абстрактними фразами, а суть і мотивація протагоніста прояснюються ледь не під самий завіс всієї історії. Однак, на відміну від тієї ж Scorn, де усна мова, загалом, не передбачалася розробниками, у The Midnight Walk ви будете знаходити «ракушки-телефони», з яких можна отримати короткі уривки історій та пояснення того, що відбувається навколо.

The Midnight Walk — дуже коротка (4-5 годин на все проходження), але насичена метафорами гра, де сюжет відіграє найважливішу роль і є основною рушійною силою, яка утримує увагу. Незважаючи на похмурість світу та «криповий» дизайн персонажів з монстрами, гра все ж відчувається затишною та милою. Особливо це відчувається в «ожилому» будинку — безпечному місці, де можна відпочити: подивитися діафільми, послухати вініли або спостерігати за сплячим у куточку «Горшочком». Поки ви відпочиваєте, будинок самостійно рухається до наступної точки маршруту, уникючи небезпек темного світу.

На перших порах The Midnight Walk робить вигляд, що хоче бути класичним хорором: хованки в шафах, стелс-механіка, освітлення темних кутів сірниками та орієнтація в просторі завдяки бінуральному звуку. І незважаючи на досить жахливий дизайн істот, скрімери та загальну гнітючу атмосферу, у The Midnight Walk все ж не виходить грати на емоціях гравця. Гра просто не може викликати відчуття небезпеки та страху за життя протагоніста, а «Горшочок» у більшості випадків монстри і зовсім не чіпають. Це дуже прикро, адже потенціал безумовно був. Хорори з унікальним візуальним стилем можна перерахувати на пальцях. Як мінімум, у студії MoonHood був чудовий приклад у вигляді Little Nightmares, де стилістика та особлива атмосфера грамотно поєднувалися з хоррор-складовою.

Після деякого часу вам видадуть пушку, що стріляє сірниками, потенціал якої можна було реалізувати десятками способів, але замість цього вам потрібно лише стріляти по віддаленим свічкам, щоб розв'язати простенькі головоломки. Більшу частину часу доводиться бродити по кишкообразним локаціям, збирати колекційні предмети, розв'язувати задачки і запалювати все, що можна підпалити. Тому The Midnight Walk — скоріше симулятор ходьби, ніж хоррор зі стелс-механікою.

Однак у VR-гарнітурах The Midnight Walk грається і відчувається на порядок краще. Створюється враження, що проект спочатку створювався під віртуальну реальність, а звичайну версію для PC і PS5 зробили для більшого охоплення. Процес запалювання сірника тепер виконується не натисканням кнопки, а безпосередньою дією. Також потрібно руками відкривати дверцята шаф, рухати полиці і годувати «Горшочек» вугіллям. Однак слабка опрацювання оточення і мала кількість інтерактивних об'єктів не дають The Midnight Walk розкритися в повній мірі. Здавалося б, навколо стільки цікавих предметів, які розробники реально ліпили з пластиліну, але потрогати і взаємодіяти з ними, на жаль, неможливо.

Варто також відзначити, що хоррор-сегмент у VR працює краще завдяки зануренню. Ховатися від монстрів у шафах і пробиратися в укриті місця стає складніше, через що створюються напружені ситуації. Наприклад, у грі є моменти, коли потрібно закрити очі і прислухатися до звуків, щоб відшукати схований ключ або змінити простір навколо себе. У звичайній грі ця ігрова фіча сприймається як дурість, але в VR — справжня магія, де ваші органи чуттів відіграють важливу роль у проходженні.

В результаті The Midnight Walk — непогана гра для VR-гарнітур з зручним управлінням, хорошими хоррор-сегментами, які не доведуть неподготовлену людину до істерики, але з низькою інтерактивністю оточення. А от на PC і PS5 — це дуже нудний і одноманітний з точки зору геймдизайну проект, в якому немає нічого цікавого і захоплюючого. Фактично візуал, атмосфера і сюжет витягують The Midnight Walk з ями з посередніми проектами, на які не варто витрачати час. Рівно такою ж грою була Scorn, де візуал виявився візитною карткою всього проекту. Назвати обидві гри поганими язик не повертається, адже вони перш за все «арт-об'єкти», де геймдизайн — лише придаток до художнього наповнення.

Головна перевага The Midnight Walk — художній стиль. Розробники вручну виліпили з глини та пластиліну персонажів і об'єкти, після чого оцифрували їх методом сканування і перенесли в ігровий простір. Локації та декорації також робилися вручну з картону та підручних засобів. Завдяки відтвореній покадровій анімації створюється відчуття, що дивишся мультфільм у дусі «Уоллес і Громіт» (Wallace and Gromit) та «Острів собак» (Isle of Dogs) Уеса Андерсона (Wes Anderson).

Ми досить часто критикуємо ігри за надмірну кінематографічність і відсутність інтерактивності в більшості сюжетних моментів, але The Midnight Walk — саме та гра, на яку хочеться більше дивитися, ніж грати. При цьому вона не копіює кіномову через кат-сцени та діалоги, а майстерно управляє увагою, направляючи погляд на важливі деталі і вибудовуючи мізансцени. Як і у випадку з South of Midnight, нестандартна візуальна складова — не просто спосіб виділитися серед конкурентів, а конкретна мета: розкрити потенціал твору через цілісний художній образ.

З музичною частиною також повний порядок. Саундтрек чудово доповнює картинку і сприяє зануренню.

The Midnight Walk прекрасно оптимізована під більшість конфігурацій, що важливо для працездатності на VR-гарнітурах. Навіть власники Steam Deck відзначають, що гра видає хорошу частоту кадрів без серйозних просадок. Однак з технічною складовою не все так гладко. The Midnight Walk може просто вильотіти на робочий стіл з помилкою або зависнути через зламаний скрипт. В мережі досить багато відгуків з проблемною завантаженням текстур і глючною колізією в режимі VR.

***

The Midnight Walk — найзатишніша на поточний момент гра, в якій просто приємно перебувати. Проходження залишає позитивні емоції і особливе післясмак, як після перегляду хорошого мультфільму з душевною історією. Завдяки невеликій тривалості подорож по похмурому світу разом з життєрадісним «Горшочком» не встигає набриднути, а сюжетна кінцівка (одна з двох) і зовсім генерує масу позитиву. The Midnight Walk — відмінна гра для VR і посередня для «плоских» екранів. Через це дуже складно дати чіткий висновок стосовно ігрового процесу. Власникам PC та PS5 вона здасться нудним симулятором ходьби, тоді як у віртуальній реальності ця похмура пригода в світі, де вогонь — єдине джерело надії і порятунку, розкривається на повну. Одним словом, «арт-об'єкт», на який приємно дивитися, але краще не чіпати руками.