Огляд фільму «Місія нездійсненна: Фінальна розплата». Том Круз собаку з'їв на трюках

В прокат вийшла «Фінальна розплата» (Mission: Impossible — The Final Reckoning) — не просто черговий бойовик, а кульмінація майже 30-річної франшизи «Місія: Невиконувана». Чи зміг Том Круз (Tom Cruise) у своєму новому фільмі не тільки перевершити самого себе в натурних спецефектах, але й зібрати картину в цілісне, емоційно насичене видовище, здатне залишити у глядачів незгладиме враження? Спробуємо розібратися.

Фільми з Томом Крузом давно перетворилися на справжній парк атракціонів, де він не просто головний герой, а центр всього дійства — продюсер, ідейний натхненник, сценарист, каскадер. Це його франшиза, його правила, його шоу — тому питання про його невразливість, виживаність і здатність завжди бути на крок попереду та вибиратися з будь-яких неприємностей відпадають самі собою. З таким підходом можна сперечатися, але інакше навряд чи ми побачили б восьмий фільм серії.

Чим же вирізняються фільми Круза? Звичайно, натурними спецефектами і божевільним адреналіном, коли актор особисто виконує неймовірні трюки. Сцени тут не просто складні, а по-справжньому винахідливі: будь то бійка і побоїще, проникнення і викрадення, погоня на авто або політ на літаку. Цей підхід ставить франшизу особняком — екшен тут не в зеленій кімнаті, а в реальних горах, пустелях, містах. Знімальна група традиційно мандрує по красивих локаціях, перетворюючи кожну сцену в листівку.

Все це «Фінальна розплата» пропонує глядачеві. Досвід знайомий, але все ж захоплюючий завдяки ще більш вражаючим трюкам, ще більш складним сценам і ще крутішій заплутаній ситуації, в яку потрапляє загін Місія Невиконувана. Так, сюжет передбачуваний — Круз в фіналі не помре, загін не перестане рятувати світ. Так, місцями наївно. Але разом це не заважає отримувати задоволення: «Фінальна розплата» явно перевершує «Смертельну розплату» (Mission: Impossible — Dead Reckoning) в динаміці, напруженні і масштабі. Якщо ви готові прийняти правила гри — закривайте огляд і сміливо йдіть у кіно.

Як восьмий фільм серії, «Фінальна розплата» неминуче спирається на минулі картини. Але автори передбачливо включили в сценарій пояснення і візуальні флешбеки, так що в кіно можна йти без знайомства з попередніми частинами — ключові події, особливо з останнього фільму, послужливо нагадають.

А от повне розуміння показаного на екрані вимагатиме підготовки. Без перегляду сьомої частини восьма здасться перевантаженою, а окремі сцени — не зовсім зрозумілими. Краще освіжити в пам'яті і першу «Місію» (1996), і третю, і «Протокол Фантом», і «Наслідки» — саме на них будуються головні відсилання і драматичні розв'язки. Прямо як в MCU або «Зоряних війнах» (Star Wars)!

Коротко нагадаємо, що «Смертельна розплата» залишила змішані почуття. З одного боку — масштаб, похмурість, спроба осмислити нові загрози на кшталт цифрового ШІ, що вийшов з-під контролю. З іншого — помітна втрата балансу між драйвом франшизи та драматичним навантаженням.

Фільм намагався бути «чимось більшим, ніж просто бойовик з Томом Крузом», але в підсумку оброс зайвими сюжетними шарами — від чергової «загадкової жінки» Грейс (Хейлі Етвелл, Hayley Atwell) до раптового виходу Ільзи Фауст (Ребекка Фергюсон, Rebecca Ferguson). Головний злодій — ШІ на ім'я «Інтелект» — виявився абстрактним, а його людина-провідник Габріель (Есай Моралес, Esai Morales) не переконав як самостійна фігура конфлікту. Але голосніше за все в повітрі висів питання «а навіщо все це?» — особливо якщо відкинути драматичні пояснення про особисту провину та борг Ітана Ханта (Том Круз).

«Фінальна розплата» починається буквально з того місця, де обірвалася «Смертельна». Ітан Хант та його команда прагнуть виявити підводний човен «Севастополь», щоб отримати доступ до вихідного коду Інтелекту, що зберігається в її системах, а вже потім — назавжди знищити його. Програма, у свою чергу, одержима ідеєю знищення людства за допомогою ядерної війни та вже захоплює управління над арсеналами балістичних ракет. При цьому перші півгодини відведені під експозицію: автори активно грають на ностальгії глядача, нагадують події минулих частин, а також знайомлять з мотивацією Інтелекту.

Свої пошуки Хант веде в компанії Бенджі Данна (Саймон Пегг, Simon Pegg), Лютера Стікелла (Вінг Реймс, Ving Rhames), Пэріс (Пом Клементьєфф, Pom Klementief) та Грейс. Бенджі та Лютер — перевірені союзники, кожен у своїй звичній ролі. Пом Клементьєфф наводить холодний жах, а героїня Грейс органічно вписана в команду як прикриваюча тил Ханта мама. Персонажі наділені функцією та характером — в кадрі ніхто не балакучий без діла, навіть пафосні репліки звучать доречно. Фільм позбавлений пустих діалогів — рідкість для сучасного бойовика.

У восьмій частині, на відміну від сьомої, є конкретика: ось ворог, ось план, ось приблизний список кроків. Особистість ШІ як антагоніста стереотипна — це класичний «термінатор», що прагне знищити людство заради лише йому відомих вищих цілей. Габріель жадає отримати контроль над ШІ і через нього владу над людством — але що він потім буде робити, залишається загадкою. Уряд США досить стандартний у своїй мотивації — контроль і ще більше влади над іншими країнами. А у Тома Круза в плані мотивації все чітко: нікому нічого не віддам, ШІ зламаю, баланс сил у світі збережу, всіх врятую.

Тут провели роботу над помилками. Вспомним минулу частину — ще з трейлерів було зрозуміло, що весь фільм «Смертельна розплата» буде бігом за ключем, який щось там відкриває, а що саме — приходьте через пару років. Два роки пройшло, і ми нарешті отримали закінчений витвір.

Але це не означає, що глядачеві варто розраховувати на «значущість сюжету для кінематографа» в великому сенсі цього слова. Тему зіткнення людства і цифрового розуму хто тільки не мусолив, і нічого нового «Фінальна розплата» в піджанр не приносить. Глибока філософія сценаристів, яку зачитує Лютер, чомусь перетворюється на похвалу Тому Крузу, а не пошук шляху співіснування людини і машини. Третього тут і не передбачено: ШІ або знищать, або він стане рабом людини.

У плані повісті фільм збалансований відмінно: бойовик змінюється сценами з діалогами, іноді поступаючи місцем драмі або романтичним нотам. Темп високий, сцени, місця і проблеми змінюють один одного з правильною частотою, не даючи заскучати і допомагаючи витримати майже три години хронометражу. Зникли метання, таємні товариства, гламурний спосіб життя агента ЦРУ і кулуарні угоди на закритих тусовках — від всієї цієї шелухи фільм позбувся, і ми, зізнатися, були несказанно цьому раді під час перегляду.

«Фінальна розплата» пропонує дві масштабні сцени з натурними спецефектами, кожна з яких додатково розбита на етапи. І головне тут — фізична достовірність: глядачеві передається відчуття швидкості, тиску, прискорення, ваги. В результаті виникає відчуття справжньої небезпеки — і це, без перебільшення, коштує дорого. На нашій пам'яті тільки Том Круз продовжує знімати бойовики в такому ключі. Не уявляємо, хто при таких спецефектах може сказати, що в залі було нудно.

Окремо варто відзначити чудову фізичну форму Тома — він постає міцним, струнким, мускулистим чоловіком, незважаючи на свій вік «за 60». На екрані він виглядає краще, ніж багато в свої 20. Дуже хочеться вірити, що справа не в спецкостюмах: судячи з усього, Круз дійсно відновився після «Смертельної розплати», де виглядав постарілим і втомленим. Але важлива не тільки форма — вираз страху, рішучості, болю, надії читається в кожному кадрі. Все це — на обличчі, а не тільки в репліках.

Все описане вище було б неможливим без якісної операторської роботи. Кожен кадр продуманий і вивірений: крупні плани, загальні плани, зйомка зверху і знизу — жодних зайвих ракурсів, жодної безумної трясучки або тисячі монтажних склеєк. Враховуючи складність сцен і кількість ракурсів, операторам належить левова частка успіху фільму. Монтаж чіткий і ритмічний, всі дії видимі, дозволяючи глядачеві стежити за ними, а не гадати, що відбувається на екрані. Комп'ютерна графіка практично непомітна. Напевно, щось підмалювано і багато чого, напевно, замазано, але візуально це не розрізнити.

Локації небагаточисельні — всього три основні біоми, але франшиза незмінно використовує естетику «глобального кіно», де кожен епізод — це видовищна панорама з іншої частини планети, органічно вбудована в сюжет і екшен. Пейзажі живописні і функціональні — від африканських джунглів до крижаних просторів Північного полюса.

Звуковий ряд у «Фінальній розплаті» заслуговує окремої похвали. Композитор Лорн Балф (Lorne Balfe) створив саундтрек, який посилює кожну емоцію і кожен трюк, не заглушаючи при цьому звукові ефекти і рухи самих героїв. Класична тема «Місії» звучить у ключові моменти, викликаючи ностальгію у давніх шанувальників, але при цьому збагачена новими аранжуваннями. Музика динамічно слідує за розвитком сюжету: напружені оркестрові пасажі під час екшен-сцен змінюються більш інтимними мелодіями в драматичних моментах, не заглушаючи собою звуки природи або дії акторів.

***

Якщо «Смертельна розплата» була втомливою прелюдією, то «Фінальна розплата» — цілісний і впевнений фільм. Чудовий приклад того, як можна вичавити максимум з ідеї, не розмиваючи її другорядними арками і безглуздим екшеном. Простий і логічний сюжет, щільне оповідання, видатні сцени та точна акторська гра піднімають цей фільм на рівень одного з найкращих у серії. Еталон практичного екшен-кіно у 21 столітті.