vovan_chik7
Після 32 годин занурення в чарівний світ Hogwarts Legacy я готовий поділитися своїми враженнями від цієї гри і розповім, чи виправдала вона мої очікування, чи ні. Давайте розберемося!
Спочатку розповім про позитивні аспекти гри:
- Hogwarts Legacy прекрасно передає атмосферу всесвіту Гаррі Поттера. Очікування фанатів виправдовуються завдяки знайомим прізвищам у грі (Блек, Візлі), продуманому Хогвартсу та фантастичним істотам, з якими гравець взаємодіє.
- Цікавою бойовою системою шляхом комбінацій заклинань та їх обширним набором, які поступово відкриваються за сюжетом, і навіть можна вивчити заборонені заклинання.
- Хороша графіка та музичний супровід.
- Можливість створювати власного персонажа, зробити його схожим на улюблених героїв з всесвіту Гаррі Поттера.
Тепер перейдемо до мінусів, яких чимало, і, на мою думку, вони набагато вагоміші, ніж плюси.
- Сумна та передбачувана сюжетна лінія головного героя, яка не мотивує гравця проходити далі, звичайно, вона буде цікава лише якщо грає запеклий фанат Гаррі Поттера. Деякі другорядні сюжети більш продумані та цікаві, наприклад, квест Себастьяна Селлоу, в який розробники вклали всю свою креативність, тому що інші другорядні квести набагато гірші. У цьому квесті зрозуміла мотивація другорядного персонажа, і в якийсь момент йому можна навіть співчувати, що не скажеш про головного персонажа, у якого в грі нуль мотивації, окрім як просто дізнатися таємниці древньої магії і стати найсильнішим чарівником, врятувати світ від злого гобліна і все. Лише ніде не сказано, навіщо йому це, просто треба і все.
- Повторювані одноманітні додаткові квести, які розкидані по всій карті, наприклад «випробування Мериліна». Цей квест ніяк не мотивує гравця переміщатися по всій карті для його проходження. По завершенню квесту гравець отримає розширений інвентар спорядження, який взагалі не потрібен, якщо ви, звичайно, не колекціонуєте одяг для головного героя. В результаті витрачений час на його виконання не рівноцінний значущості цієї нагороди. Видимо, розробники не знали, що робити з відкритим світом, і просто накидали сміття у вигляді примітивних додаткових квестів, а замість цього могли зробити їх менше за кількістю, але більш цікавими з якоюсь історією, яка дасть більше нової інформації по лору гри.
- Гра на почуттях фанатів шляхом додавання знайомих речей, прізвищ або тварин у гру. Наприклад, професор Матильда Візлі, про яку ніде не було написано або сказано, але зате фанати будуть раді почути знайоме прізвище, яке вони чули у фільмах або читали в книгах. Другий приклад — це Дари Смерті. У «Випробуванні Ніо Фіцджеральда» гравцям дадуть шанс скористатися всіма трьома Дарами Смерті (мантія-невидимка, бузинна паличка і воскресаючий камінь), і, звичайно, фанати зрадіють цьому, але який сенс додавання цих предметів у цю місію. Ніякого. У грі не сказано, чому саме в цій місії вони використовуються, бо їх додали лише для того, щоб грати на почуттях фанатів. Третій приклад — це фантастичні звірі. Трилогія фільмів про цих тварин не мала великого успіху у фанатів, але більшості у цьому фільмі сподобалися самі звірі, і саме тому їх додали в гру. Функція цих тварин у грі — давати матеріал, потрібний для покращення спорядження, яке можна не прокачувати так старанно, і на цьому їх корисний функціонал закінчується. Якби розробники подовше подумали, як їх використовувати, то могли б додати місії, де головному герою потрібна їхня допомога для проходження завдання, наприклад, місію, де гравцеві потрібно було вкрасти ключ, і йому б на допомогу прийшов Нюхля, який обожнює все блискуче. Але навіщо цим займатися, якщо можна просто для галочки додати його в гру. Виходить, що розробники просто грають на почуттях гравців, додаючи речі, які насправді «порожні» і не мають жодного значення, а потрібні лише для того, щоб було більше позитивних оцінок гри і надія на продовження цієї гри.
- Безліч сюжетних місій відбувається у печерах, а не на просторовій відкритій карті. Це обмежує відчуття свободи і дослідницького духу, які могли б зробити гру більш захопливою. Крім того, після завершення місії в цих замкнених локаціях гравцям часто доводиться повертатися назад через увесь шлях, який вони пройшли, замість того, щоб використовувати телепортацію. З одного боку, якщо ви не зібрали все спорядження на даній локації, то тоді логічно знову пройти увесь шлях, але вже без ворогів, але не всі хочуть ходити і збирати «косметику» для головного героя, і цим гравцям відразу хочеться перенестися на вихід з локації. І це може викликати відчуття втоми, особливо якщо місія була складною і займала багато часу. Таким чином, незважаючи на багатство контенту і атмосферні локації, ці аспекти можуть дещо знизити загальне враження від гри, залишаючи бажання більшого різноманіття в ігровому процесі.
З усіх пунктів можна зробити висновок, що Hogwarts Legacy зроблена, щоб сподобатися фанатам всесвіту Гаррі Поттера, а не для того, щоб захопити увагу гравців, які поверхнево знайомі з цим всесвітом. Замість того, щоб розвивати унікальні і глибокі історії, творці, здається, покладалися на ностальгію і почуття фанатів, що зробило оповідь передбачуваною і плоскою, незважаючи на це, гра отримала шанс на продовження, хоча є інші ігри з цікавими історіями і механіками, які не отримали продовження, наприклад: Days Gone.
Ця гра пропонує більш розроблений сюжет, що дає можливість зануритися у світ боротьби за виживання в постапокаліптичному середовищі. Сюжетна лінія більш багатошарова, а персонажі — глибші. Days Gone дарує гравцям можливість досліджувати відкритий світ, наповнений як цікавими квестами, так і динамічними подіями, що створює набагато більш захоплюючий ігровий процес. Days Gone дійсно варта продовження, оскільки її світ і історія надають багатий матеріал для подальшого розвитку. У той час як Hogwarts Legacy скоріше виступає як розчарування, ніж як сильний тайтл, що змушує гравців чекати наступну частину. Цікаво подивитися, що придумають розробники у другій частині і як вони зможуть зацікавити фанатів, які при слові «Гаррі Поттер» починають втрачати голову і критичне мислення.
Оцінка ігрового вісника: 2/5.