Війна Громом у 2025 році: чому все ще варто грати

Коли War Thunder вийшла в 2012 році, мало хто міг передбачити, що через десяток років вона стане однією з найбільших онлайн-пісочниць у військовій тематиці. Все починалося з авіації, потім підключилися танки, кораблі, вертольоти — і ось уже перед нами не просто гра, а практично інтерактивний музей техніки. Здається, що може піти не так? Але чим більше стає War Thunder, тим звичніше чути скрип у її механізмах. У 2025 році проект Gaijin Entertainment — це все ще феномен, але й джерело безкінечних дискусій. Давайте розберемося, що з ним зараз.

Якщо коротко — War Thunder вміє вражати. Не пафосом і маркетингом, а деталями. Тут все обертається не навколо «пиф-паф», а набагато більш глибоких нюансів: балистика, динаміка маси, бронепробиття, кут нахилу корпусу, погодні умови, теплові сигнатури — цілий довідник інженерної думки. І це стосується не тільки танків. Авіація, флот — у кожної машини свої тонкощі, фішки і слабкості.

У грі три типи боїв. Аркадний — для тих, хто хоче постріляти і не думати. Реалістичний — для любителів тактики, планування і усвідомленої стрільби. І симуляторний — з видом з кабіни, без інтерфейсу і з відчуттям, що ти дійсно сидиш всередині залізної махини. Погруження місцями лякає.

На вибір — десять країн: США, Німеччина, СРСР/Росія, Британія, Японія, Китай, Італія, Франція, Швеція та Ізраїль. У кожної — свої гілки техніки. Піхоти тут, звичайно, немає, зате кількість машин давно перевалила за півтори тисячі. Оновлення виходять регулярно, приблизно раз на квартал, і з кожним патчем — нова техніка, нова карта, нові проблеми.

Часовий проміжок битв — також на загляденье, приблизно з 1930-х і до 2020-х. Можна почати з біплана часів міжвоєнного періоду і закінчити в шкурі пілота реактивного винищувача п’ятого покоління. Або пересідати на ПТРК, запускати дрони і ловити супротивника тепловізором. Тут реально відчуваєш, як військова техніка еволюціонувала. Неочікувано це створює потужний освітній ефект.

Івенти, історичні місії, тимчасові кампанії, PvE-сценарії — всього стільки, що періодично забуваєш, навіщо взагалі заходив. Gaijin Entertainment вдалося те, що не вдається багатьом: через 13 років War Thunder не виглядає втомленою.

War Thunder — це не тільки захоплення від реалізму, але й постійний привід для фрустрації. Почнемо з плюсів: глибина симуляції — не просто фіча, це філософія. Ти відчуваєш, що кожен болтик у машині на своєму місці. У кожної країни своя специфіка: десь танки важчі, десь кораблі швидші, десь авіація почуває себе як вдома на високих швидкостях.

Різноманіття режимів дає кожному шанс знайти свій стиль. Хтось кайфує від напружених повітряних дуелей, хтось медитує за прицілом танка. Усе це — величезний плюс. Гра вражає не лише масштабом, але й увагою до деталей: моделі техніки, звук моторів, руйнівність, механіка пошкоджень — усе працює на занурення.

Тепер — до болючого. Тому що скільки б ми не захоплювалися, War Thunder далеко не ідеальна. І чим довше в неї граєш, тим чіткіше видно: у гри є своя тіньова сторона. Перша і головна проблема — монетизація. Тут вона жорстка, місцями навіть агресивна. Хочеш комфортно прокачуватися — преміум майже обов'язковий. Без нього все перетворюється на мучительне виживання. Особливо на високих рангах, де вартість прокачування прагне до абсурду. Це не пара боїв, це сотні. І так, ти завжди ризикуєш потрапити в матч проти гравців з преміум-юнітами, які на дві голови вище твоєї техніки — бій завершиться за 15 секунд.

Проблема балансу також нікуди не поділася. Справедливості ради, балансувати півтори тисячі машин по десяти країнам — майже неможливе завдання. Але іноді трапляються такі перекоси, що хочеться вити. Один танк косить усіх, інший — пробивається навіть сніжком. Розробники намагаються щось підкручувати, але роблять це не завжди вчасно, а іноді й досить дивними способами.

А ще — внутрішньоігрова економіка. Це окрема пісня. Ціни на ремонт, вартість досліджень, зниження нагород за бій — усе це регулярно викликає бурю обурення в спільноті. І не просто тому, що «все дорого», а тому що прогрес відчувається як боротьба з системою.

War Thunder у 2025 році — це марафон для терплячих. Так, гра стала красивішою: сучасні ефекти диму, трасерів, руйнувань виглядають вражаюче. Бої додали динаміки, особливо на пізніх стадіях: з'явилися дрони, ПТРК, тепловізори, керовані ракети. При цьому стара техніка не забута — старички все ще в строю, хоч і в інших ролях.

Новачку в War Thunder не солодко. За минулі роки важкий інтерфейс став трохи кращим, так, але обсяг інформації все ще збиває з ніг. Якщо у тебе немає знайомого, який пояснить, що качати, а що — безкорисливий сміття для висмоктування дорогоцінної валюти, ти просто тоне. Стріляти, здається, вмієш, а толку ніякого.

На консолях є й деякі візуальні проблеми — місцями страждає дальність промальовування, графіка трохи спрощена. Це плата за синхронізацію всіх платформ і мінімізацію затримок. У такій грі важливіша стабільність і чесний бій, ніж фотореалізм.

Зато Gaijin продовжує експериментувати. Тимчасові події — окреме задоволення. Спеціальні операції з альтернативною історією, гіпотетичні конфлікти, незвичайні режими — все це освіжає враження і повертає інтерес навіть у ветеранів.

***

War Thunder у 2025 році — це гігант, який йде вперед, тягнучи за собою мішок старих болячок. Унікальний симулятор, здатний затягнути на сотні годин, але тільки якщо ви готові миритися з його капризами. Його можна обожнювати і ненавидіти одночасно. Багато гравців так і роблять. Якщо вам близька ідея реалістичних боїв, і ви захоплюєтеся військовою технікою, любите занурюватися у внутрішні особливості та нюанси бойових машин — War Thunder все ще заслуговує на увагу. Але пам’ятайте: це не гра, яка буде холити і леліяти вас з перших хвилин. Це хардкорний курс молодого бійця, бажано досить забезпеченого. Складний, затягнутий, але по-своєму прекрасний. Як кажуть, війна — це пекло. А War Thunder — це безперервна війна.